Найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668-627 роках до н. е. Розташовувалася у місті Ніневія. У фондах бібліотеки було від 5 000 до 25 000 глиняних табличок з клинописними текстами. Свого часу це була найбільша бібліотека Давнього Сходу. Відкриття бібліотеки у XIX столітті мало величезне значення для розуміння культур Месопотамії та для дешифрування клинопису.

Історія заснування

Заснування бібліотеки відбулося за наказом ассирійського правителя Ашшурбаніпала, що вирізнявся великою зацікавленістю до текстів та знання загалом. Попередники Ашшурбаніпала мали невеликі палацові бібліотеки, але жоден з них не мав такої пристрасті до колекціонування текстів. Ашшурбаніпал відряджав численних писців у різні регіони своєї держави, аби ті виготовлювали копії всіх текстів, на які вони натраплять. Окрім того Ашшурбаніпал замовляв з усіх великих храмових архівів копії текстів, які потім пересилалися йому в Ніневію. Часом, під час військових походів, Ашшурбаніпалу вдавалося захопити цілі клинописні бібліотеки, які він також доправляв у свій палац.

Фонди

Ашшурбаніпал мав намір створити бібліотеку, яка б містила всі знання того часу. Звичайно, йшлося не про наукове знання в сучасному розумінні, а про знання в поєднанні з магією та релігійно-міфологічними уявленнями. Таким чином левову часту фондів становили тексти замовлянь, пророцтв, магічних та релігійних ритуалів, міфологічних оповідей. Бібліотека мала велике зібрання медичної літератури, більшість книжок якого пропонували магічні або чарівницькі методи лікування. У бібліотеці також було багато праць з математики, філософії та філології. Окрім того тут зберігалися численні списки епічних та міфологічних текстів, зокрема таблички з Епосом про Гільгамеша та міфологічним переказом Енума Еліш, а також таблички з молитвами, піснями, юридичними документами (наприклад, Кодекс Хаммурапі), господарськими та адміністративними записами, листами, астрономічними й історичними працями, записами політичного характеру, списками царів та поетичними текстами.
Тексти були написані ассирійською, вавилонською, діалектом аккадської мови, а також шумерською мовами. Численні тексти написані водночас шумерською та аккадською мовами, зокрема енциклопедичні видання та словники. Кількість табличок науковці оцінюють по-різному: 5 000-10 000 або 25 000 табличок. Проте сам корпус текстів значно менший. За оцінкою Адольфа Лео Оппенгайма, він становить максимум 1500 текстів. Адже, як правило, один текст зберігався в шести копіях, що сьогодні значно полегшує роботу з дешифрування табличок. Текст на табличках часто наносився з обох боків. На сьогодні бібліотека Ашшурбаніпала є найбільшою колекцією текстів аккадської літератури.

Організація бібліотеки

Бібліотекарі Ашшурбаніпала проводили величезну роботу з каталогізації, копіювання, коментування та дослідження текстів бібліотеки, про що свідчать зокрема численні глосарії, списки літератури й коментарі. Сам Ашшурбаніпал надавав великого значення упорядкуванню бібліотеки.
На кожній табличці було написане його ім'я (своєрідний екслібрис), у колофоні було наведено назву оригінальної таблички, з якої було зроблено копію (як правило, перший рядок), а також номер таблички в межах серії, що утворювала цілісний твір. Часто додавали також відомості про те, чи табличка містить весь текст. Нерідко на табличках трапляються імена переписувачів та власників.

За припущенням науковців, бібліотекарі для обліку бібліотеки використовували своєрідні етикетки (також з глини), на яких був перелік всіх табличок, які знаходилися у відповідній скрині чи іншому вмістилищі.
Усі нові надбання бібліотеки ретельно облікувалися. У бібліотеці були сотні кодексів з навощеними сторінками, що дозволяло виправляти чи переписувати текст, написаний на воску. Ці кодекси не збереглися, а про них лише відомо з глиняних табличок.