Іван Малкович: біографія поета і людини, яка змінила українську дитячу книгу

Хто такий Іван Малкович

В українській культурі є люди, чий внесок важко виміряти лише переліком книг чи нагород. Іван Малкович — один із них. Він одночасно тонкий лірик, що пише вірші про ангелів і карпатські зими, і невтомний видавець, який із нічого збудував видавництво, де виходять найкрасивіші дитячі книги в Україні. Ці дві іпостасі в ньому нерозривні: поетичне бачення світу визначає і те, якими мають бути книги для дітей.

За понад тридцять років роботи «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» стало символом — не просто видавничого бізнесу, а окремої культурної місії. Саме це видавництво перше переклало «Гаррі Поттера» українською, видало тритомник «100 казок», «Дитячу Євангелію» і сотні інших книг, які виховали не одне покоління українських дітей.

Дитинство і юність: Карпати, скрипка, вірші

Іван Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. Батько — Антін Малкович, мати — Юлія Малкович (у дівоцтві Арсенич). Гуцульські Карпати, де він виріс, залишили глибокий відбиток на всій його подальшій творчості: архаїчна образність, зв’язок із природою і звичаєвою культурою — це не позує, а живе в кожному його вірші.

Цікавий родинний факт: прапрадід Малковича по материній лінії, селянин Степан Арсенич з Нижнього Березова, у березні 1880 року врятував змерзлого і знесиленого Івана Франка, коли той їхав до Кирила Геника і потрапив під арешт. Виснаженого після 98 днів у коломийській в’язниці Франка саме Степан Арсенич на бричці довіз до Нижнього Березова. Малкович знає цю сімейну історію і вважає її символічно важливою — недаремно своє видавництво він назвав на честь твору Івана Франка.

Після восьмирічки в рідному селі юний Іван вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища імені Дениса Січинського. Музична освіта — не випадкова подробиця: музикальність, тонке відчуття ритму і звуку стали визначальними рисами його поетики. Недаремно Ліна Костенко назве його «найніжнішою скрипкою України».

У 1980 році Малкович вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1985 році. Ще студентом він увійшов у київські літературні кола і заявив про себе як поет.

Перші публікації і поетичне визнання: 1981–1988

Перша велика поетична публікація Малковича вийшла 6 січня 1981 року в газеті «Літературна Україна» — зі вступним словом Дмитра Павличка. Для молодого поета-студента це була серйозна заявка: «Літературна Україна» тоді була головним літературним виданням країни, а рекомендація Павличка — справжнім визнанням.

У 1984 році побачила світ перша поетична збірка Малковича — «Білий камінь» (Київ, видавництво «Молодь»). Публікацію книги активно підтримувала Ліна Костенко, яка написала видавничу рецензію. Саме тоді вона назвала автора «найніжнішою скрипкою України» — і це визначення закріпилося назавжди. Збірка відразу привернула увагу своєю несхожістю на поезію офіційного радянського зразка: тут були ангели, гуцульські образи, тонка лірика природи і внутрішнього переживання.

У 1987 році Малкович став першим лауреатом премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року. «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск — Балаган — Буфонада) — неформальне літературне угруповання, до якого входили Юрій Андрухович, Віктор Неборак і Олександр Ірванець. Поява Малковича серед перших лауреатів цієї премії красномовно свідчить про його місце в нову хвилю української поезії 1980-х.

У 1988 році вийшла друга збірка — «Ключ» (видавництво «Молодь»). Малкович уже тоді входив до Спілки письменників України — членом він став у 1986 році.

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА: як з’явилося видавництво

1992 рік. Радянський Союз щойно розпався, Україна — молода незалежна держава, видавнича справа перебуває у хаосі переходу від державного до приватного. Саме в цих умовах Іван Малкович заснував перше в незалежній Україні приватне видавництво дитячої літератури — «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Назва — з оповідання Івана Франка «Грицева шкільна наука», де маленький хлопець вчиться читати і плутає літери: «а-ба-ба, га-ла-ма-га» — дитяча вимова абетки. Для Малковича, який вважав свій рід пов’язаним з Франком через ту давню родинну легенду, це був також особистий вибір.

Першою книгою видавництва стала «Українська абетка». Вийшла з ілюстраціями, починалась зі слова «ангел» і закінчувалась словом «янгол» — за задумом самого Малковича. Вже у цій першій книзі було видно кредо: висока художня якість, увага до ілюстрацій, бажання зробити українську дитячу книгу красивою настільки, щоб вона могла конкурувати з найкращими виданнями світу.

Довкола видавництва згуртувалися найкращі українські ілюстратори і художники. Владислав Єрко, Кость Лавро, Всеволод Нестайко — імена, що стали невіддільними від «абабагаламазьких» книг. Саме завдяки цій команді видання отримали впізнаваний естетичний рівень, за яким їх легко впізнати серед тисяч інших книг.

Поетичні збірки: від «Білого каменю» до «Подорожника»

Паралельно з видавничою діяльністю Малкович продовжував писати. За життя він видав сім «дорослих» поетичних збірок — і кожна ставала подією в українському літературному процесі.

Збірка «Із янголом на плечі» 1997 року вважається однією з ключових у доробку поета. Образ янгола — наскрізний для Малковича: це не релігійний символ у вузькому сенсі, а щось ближче до провідника, ніжного присутнього поруч. Книга «Вірші на зиму» 2006 року принесла ще одну зиму в його поезію — тиху, карпатську, з притишеним болем і ніжністю. «Все поруч» 2010 року — вибране, де поряд із віршами зібрано переклади, есеї та інтерв’ю.

Видавнича діяльність давалася ціною часу на поезію: Малкович пише мало і повільно, ретельно відшліфовуючи кожен текст. Але саме ця вибагливість до слова і робить його вірші тими, що залишаються в пам’яті.

Поетика Малковича: музика, янголи і Карпати

Критики і літературознавці описують поетику Малковича через кілька ключових рис. Перша — музикальність, яка іде не від формальних прийомів, а від природного відчуття звуку і ритму, закладеного ще в роки навчання у музичному училищі. Його вірші хочеться читати вголос — вони «звучать».

Друга риса — закоріненість у карпатській образності. Архаїчні символи, гуцульська звичаєва культура, природа Покуття — все це не екзотика, а органічне середовище, з якого виростає поет. Проте Малкович не фольклоризує: він пропускає традиційні образи через сучасне чуттєве переживання.

Третя риса — янгольська тема. Янголи у Малковича — не іконографічні персонажі, а живі присутності поруч із людиною: беззахисні, ніжні, іноді смішні. Образ янгола на плечі, янгола, що мовчить, янгола, що не встигає, — наскрізний через усю його лірику.

Енциклопедія актуальної літератури зафіксувала: «Неомодерні поезії Малковича стали зразками витриманого смаку поетики “нової хвилі”». Саме до «нової хвилі» — покоління поетів 1980-х, що відновлювало зв’язок із модерністичною традицією — Малкович і належить. Але його поезія менш іронічна, ніж у «Бу-Ба-Бу», і більш ліранічна, ніж у постмодерністів.

Видавництво: 30 років і сотні книг

За три десятиліття «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» випустила близько 300 назв. Флагманські серії — «100 казок» (тритомник з народними казками різних народів), «Улюблені вірші» (поетична антологія для дітей різного віку), «Дитяча Євангелія» — встановили стандарт якості, до якого тягнуться інші видавці.

Ілюстрації у виданнях «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» — окрема тема. Художник Владислав Єрко, постійний співавтор видавництва, створив для нього ілюстрації, що стали самостійними творами мистецтва. Виставки ілюстрацій видавництва експонувалися в багатьох країнах світу.

З 2008 року видавництво розширило профіль: почало випускати книги для дорослих. Сюди увійшли перекладна і вітчизняна проза, поетичні антології. Окремою подією стала «Украинская абетка» — перша в історії незалежної України книга, куплена американським видавництвом Alfred A. Knopf. Вона також виходила в Норвегії, Швейцарії і Японії.

Малкович ніколи не публікував книг російською мовою — принципова позиція, яку він сформулював ще на початку 1990-х і якої дотримується незмінно донині. «Гаррі Поттер» вийшов тільки українською — і це стало культурним жестом, що мав резонанс далеко за межами видавничого ринку й підтвердив: якісна українська книга для дітей не потребує мовних компромісів.

Малкович у контексті: «нова хвиля» і місце в сучасній літературі

Щоб зрозуміти Малковича-поета повніше, важливо бачити його в контексті покоління. 1980-ті в Україні — час «нової хвилі»: молоді поети, що народилися в 1950–1960-х, відчули в собі право відмовитись і від радянської риторики, і від шістдесятницького пафосу. Вони шукали нових форм, нової мови, нових тем. Андрухович, Неборак, Ірванець — це один вектор, бурлескний і іронічний. Малкович — інший: ліричний, ніжний, але не менш сміливий у своїй несхожості на офіційну поезію.

Його перша збірка «Білий камінь» вийшла 1984 року — ще за радянських часів, у видавництві «Молодь». Те, що Ліна Костенко взялася відстоювати цю публікацію, красномовно говорить про рівень текстів: в тодішній ситуації підтримка найвпливовішого морального авторитету української літератури була необхідна, щоб книга взагалі вийшла.

Вірші Малковича перекладено понад десятьма мовами — англійською, німецькою, італійською, польською, литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською і навіть бенгальською. Це не комерційний успіх, а визнання поетичного голосу, що звучить поза мовним бар’єром. Водночас сам Малкович займається перекладами — він переклав кілька десятків книг для дітей і є одним із небагатьох українських поетів, які успішно поєднують власну творчість із перекладацькою роботою.

Енциклопедія сучасної України фіксує характерну рису його поетичного мислення: «своєрідність поетики, її пісенність та барокова театралізованість, вертепність образів і сюжетів пояснюється органікою міфопоетичного мислення, закоріненістю в образи й символи архаїчної звичаєвої культури карпатського регіону». Ця вчена формула насправді описує дуже просту річ: Малкович пише з того місця, де виріс, і це надає його поезії автентичності, яку не можна вигадати.

Після повномасштабного вторгнення Росії 2022 року постать Малковича набула ще одного виміру: він — видавець, який від самого початку відмовився публікувати книги російською мовою, і поет, чия творчість пронизана глибокою прив’язаністю до рідного краю і мови. Це не поза, виставлена напоказ, а органічна позиція людини, яка все своє свідоме творче і видавниче життя будувала простір української культури — нечутно, без гучних декларацій, книгу за книгою.

Нагороди і визнання

Найвища відзнака — Національна премія України імені Тараса Шевченка, яку Малкович отримав у 2017 році. Це вінець як поетичної, так і видавничої кар’єри — «шевченківку» дають за сукупний внесок у культуру, і тут він безсумнівний.

Серед інших нагород — премія «Бу-Ба-Бу» (1987, перший лауреат), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2000), Міжнародний Орден Усмішки (2004, Польща), Орден «За заслуги» III ступеня (2009). У 2004 році Форум видавців у Львові відзначив Малковича як найкращого директора видавництва в Україні, а у 2002-му — «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» як найкраще видавництво року.

Особисте і громадське

Малкович одружений, має двох синів. Своє особисте життя він публічно не коментує, але відомо, що саме сини стали першими слухачами багатьох проектів видавництва — зокрема, першими, хто почув «Гаррі Поттера» в українському перекладі.

У громадському житті Малкович послідовно тримається культурно-гуманістичних позицій. Він брав участь в акціях на підтримку незаконно ув’язнених Кремлем — зокрема режисера Олега Сенцова та інших бранців. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року видавництво, попри всі труднощі, продовжує роботу.

В одному з інтерв’ю Малкович сказав, що вважає себе насамперед поетом — але поетом, якому дісталося завдання зробити так, щоб українська дитяча книга існувала і була красивою. Ці два покликання — лірика і видавнича справа — він ніколи не ставив у суперечність, хоча перше нерідко поступалося другому часом і силами.