Які є субкультури: від панків до аніме — повний огляд

Що таке субкультура і чому вона виникає

Субкультури існували завжди — скільки існує суспільство з домінуючою культурою, стільки існують групи, що протиставляють їй щось своє або просто живуть за іншими правилами. Але справжній розквіт субкультур як масового явища припав на другу половину XX століття, коли збіглися кілька факторів: поява масової музики, молодіжного споживацтва, доступного одягу як маркера ідентичності і медіа, що могли розповсюджувати субкультурні коди на весь світ.

Соціологи визначають субкультуру як групу, що існує в межах ширшої культури, але має власні відмінні норми, символи, мову і практики. Важливо розуміти: субкультура — це не обов’язково протест. Вона може бути опозиційною щодо мейнстриму (панки, готи) або просто альтернативною (любителі настільних ігор, косплеєри). Спільне в усіх субкультурах — відчуття належності до своїх і відмінності від чужих, власна ідентичність, яку неможливо замінити просто купленими речами.

Субкультури, пов’язані з музикою

Музика — найпотужніший генератор субкультур. Більшість найвідоміших молодіжних рухів XX–XXI століть виросли саме з музичних жанрів: панк, метал, хіп-хоп, готика, техно. Музика тут — не просто фон, а системоутворюючий елемент: вона задає ритм, естетику, цінності і навіть мову спільноти.

Панки

Панк-субкультура виникла в середині 1970-х одночасно в Британії і США як реакція на економічну кризу, безробіття і відчуження молоді від мейнстримної рок-музики, що стала надто комерційною. Панк означав «роби сам» (DIY): не вмієш грати на гітарі — навчись за тиждень і грай. Не маєш грошей на одяг — роздери і скріпи шпильками. Зовнішній вигляд панків — ірокез, шкіряні куртки з клепками, рвані речі — був свідомою провокацією щодо естетичних норм суспільства.

Музично панк базується на мінімалізмі: три акорди, гучно, швидко, без претензій на технічну майстерність. Ідеологічно — анархізм, антиавторитаризм, скептицизм щодо будь-яких інститутів влади. Панк-рух породив незліченну кількість підвидів: хардкор, поп-панк, краст-панк, анархо-панк, oi! — кожен із власними нюансами звуку і позиції.

Металісти

Хеві-метал як жанр виник наприкінці 1960-х, але субкультура металістів оформилася в 1970–80-х роках із появою таких гуртів, як Black Sabbath, Iron Maiden, Judas Priest і пізніше Metallica. Металісти відрізняються особливою відданістю музиці — для багатьох це не просто стиль, а глибоке особистісне переконання. Довге волосся, чорний одяг, символіка гуртів на футболках — впізнавані маркери.

Метал-субкультура надзвичайно різноманітна всередині: треш-метал, блек-метал, дет-метал, дум, пауер, фолк-метал — кожен піджанр має свою аудиторію зі специфічними цінностями і естетикою. Металісти загалом відрізняються сильним відчуттям братерства і неприйняттям поверховості — зовнішній вигляд тут менш важливий, ніж справжнє знання і любов до музики.

Готи

Готична субкультура виросла з пост-панку на початку 1980-х — насамперед із музики таких гуртів, як The Cure, Siouxsie and the Banshees, Joy Division і Bauhaus. Якщо панк кричав від злості, готика занурювалась у меланхолію, смерть, романтику і темну естетику. Готичний образ — чорний одяг, бліде обличчя, темний макіяж, вікторіанські або середньовічні мотиви в одязі — є одним із найвпізнаваніших у субкультурному просторі.

Готи зазвичай мають стійкий інтерес до темних аспектів людського досвіду: смерті, потойбічного, готичної літератури (Едгар По, Мері Шеллі, Брем Стокер). Попри похмурий зовнішній вигляд, більшість представників субкультури описують її як простір для прийняття і самовираження, а не депресії чи нігілізму. Готика надзвичайно живуча: вона існує вже понад 40 років і продовжує приваблювати нові покоління.

Хіп-хоп культура

Хіп-хоп виник у Нью-Йорку на початку 1970-х в афроамериканських і латиноамериканських кварталах Бронксу як спосіб самовираження для молоді, яка не мала доступу до дорогих музичних інструментів і студій. Чотири елементи класичного хіп-хопу — МС (читання реп), діджеїнг, брейкдансинг і графіті — охоплюють музику, танець і візуальне мистецтво одночасно.

Хіп-хоп — мабуть, найвпливовіша субкультура другої половини XX століття. Із локального явища Бронксу він перетворився на глобальну культурну силу, що визначає моду, мову, музику і навіть спосіб мислення мільярдів людей по всьому світу. Водночас всередині хіп-хопу існує велика напруга між комерційним мейнстримом і андеграундом, що зберігає первісні цінності спільноти.

Рейв і техно-культура

Рейв-культура виникла в кінці 1980-х у Великій Британії і Чикаго — навколо електронної музики, нічних вечірок і колективного танцю. На відміну від рок-субкультур, де центральна фігура — музикант-виконавець, у рейві на перший план виходить спільний досвід публіки: десятки тисяч людей, що танцюють разом під однаковий ритм у темряві. Це породило специфічну культуру «PLUR» — Peace, Love, Unity, Respect.

Субкультури з виразною ідеологією

Хіпі

Хіпі-рух виник у США в середині 1960-х як масштабна культурна революція. Він поєднував протест проти В’єтнамської війни, відмову від консьюмеризму і буржуазних цінностей, захоплення східною філософією і альтернативними станами свідомості. «Мир і любов», квіти, довге волосся, яскравий одяг, комуни — всі ці образи хіпі-руху стали іконами 1960-х.

Хіпі заклали основи для багатьох сучасних рухів: екологізму, вегетаріанства і веганства як ідеології, руху за права ЛГБТ, медитації і йоги на Заході, альтернативної медицини. Попри те що хіпі-рух як масове явище завершився на початку 1970-х, його культурна спадщина залишається колосальною. Нові хвилі «нео-хіпі» з’являються в кожному поколінні.

Растафарі

Растафарі — субкультура і одночасно релігійний рух, що виник на Ямайці в 1930-х роках. В основі — поклоніння ефіопському імператорові Хайле Селасіє як Богу на землі, пан-африканізм і повернення до Африки як духовної батьківщини. Регі-музика (насамперед Боб Марлі) популяризувала растафарі по всьому світу. Дреди, кольори ефіопського прапора (червоний, жовтий, зелений), куріння марихуани як сакральний ритуал — впізнавані маркери культури.

Стрейтедж

Стрейтедж (straight edge) виник у хардкор-панк середовищі США на початку 1980-х як свідома відмова від алкоголю, наркотиків, тютюну і часто — від безладних статевих стосунків. Символ X на руках — знак ідентифікації. Стрейтедж є прикладом субкультури, побудованої не навколо того, що робиш, а навколо того, від чого відмовляєшся. Це виклик не лише мейнстриму, а й панк/рок-субкультурі, де вживання речовин традиційно нормалізовано.

Субкультури стилю і зовнішнього вигляду

Скінхеди

Скінхеди виникли в Британії наприкінці 1960-х — спочатку як субкультура робочого класу, натхнена ямайською ска- і регі-музикою. Перші скінхеди були мультирасовими і не мали правого ідеологічного забарвлення. Коротко підстрижені або поголені голови, важкі черевики Dr. Martens, підтяжки — класичний образ. У 1970–80-х частина субкультури перейшла під вплив крайньоправих рухів (neo-nazi skinheads), що назавжди спотворило сприйняття всієї культури. Проте більшість скінхедів — traditional skins, sharp (Skinheads Against Racial Prejudice) або red-and-anarchist — не мають нічого спільного з нацизмом.

Тедді-бойз і рокабілі

Тедді-бойз — перша справжня молодіжна субкультура Великої Британії, що з’явилася на початку 1950-х. Вони носили едвардіанські костюми (звідси і назва — «тедді» від Едварда), слухали рок-н-рол і протиставляли себе повоєнній сірості. Рокабілі — більш американська версія тієї ж естетики: помпадур, джинси, шкіряна куртка, старовинні автомобілі. Обидві культури переживають циклічні відродження в кожному поколінні завдяки потужній ностальгійній естетиці.

Моди

Моди виникли в Лондоні на початку 1960-х як субкультура стилю і витонченості: гострі костюми, скутери Vespa і Lambretta, збірки найновішої американської і ямайської музики. На відміну від рокерів, що цінували грубість і бунтарство, моди прагнули бездоганного зовнішнього вигляду і витонченості. Протистояння модів і рокерів у 1960-х стало першим масштабним субкультурним конфліктом в Британії.

Субкультури цифрової епохи

Інтернет докорінно змінив природу субкультур. До його появи субкультура формувалася локально — через конкретні місця (клуби, вулиці, магазини платівок) і живе спілкування. З появою мережі субкультури стали глобальними з першого дня: підліток у невеликому українському місті може бути повноправним членом аніме-спільноти або стрейтедж-сцени нарівні зі своїми ровесниками в Токіо чи Нью-Йорку.

Аніме і отаку-культура

Отаку (від японського слова, що означає крайнє захоплення) — субкультура, що виросла навколо японської анімації (аніме) і манги. Те, що починалося як нішеве японське явище, стало одним із найбільших глобальних фандомів. Косплей — виготовлення і носіння костюмів персонажів — є центральною практикою цієї субкультури. Аніме-конвенції збирають десятки і сотні тисяч учасників у всьому світі, включно з Україною.

Отаку-культура цікава тим, що вона майже повністю позбавлена ідеологічного компонента — вона побудована навколо спільної пристрасті до конкретного медіа. Водночас вона має власну мову (японські терміни, меми, цитати), ієрархію знань і розвинену систему цінностей щодо того, що вважається «хорошим» аніме.

Гейм-культура

Гравці у відеоігри давно перестали бути нішевою групою — зараз це мільярди людей по всьому світу. Але всередині ігрової культури існують численні субспільноти: кіберспортивні фанати, пошанувальники конкретних франшиз (Souls-серія, Minecraft, League of Legends), любителі настільних рольових ігор, ретрогеймери. Кожна з цих спільнот має власну мову, мемосферу і систему цінностей.

Vaporwave і естетичні інтернет-субкультури

Vaporwave — унікальне явище, субкультура, що виникла виключно в інтернеті на початку 2010-х. Вона базується на ностальгійній переробці естетики 1980–90-х: японські написи, рожевий і блакитний неон, старі комп’ютерні інтерфейси, музика, що звучить як сповільнений і спотворений корпоративний поп. Ніякого лідера, ніякого маніфесту — чиста колективна естетична гра. Vaporwave породив десятки похідних мікро-субкультур: lo-fi, synthwave, cottagecore, dark academia тощо.

Субкультури в Україні

Українська субкультурна сцена формувалася в умовах пізнього СРСР і незалежності, часто з відставанням від Заходу — через закритість радянського суспільства і відсутність доступу до відповідної музики і медіа. Але вже наприкінці 1980-х, з появою перших рок-клубів і неформальних об’єднань, виникли власні версії хіпі, металістів і панків.

У 1990-х в Україні з’явилися потужні субкультурні сцени: метал (Київ, Харків, Львів мали власні живі сцени), готика, скінхеди різних ідеологічних забарвлень, рейв-культура. У 2000-х — емо, аніме-спільноти, паркур. У 2010-х і 2020-х — гейм-культура, стрітвір, веганський активізм як субкультурне явище. Повномасштабне вторгнення 2022 року внесло нові виміри в українську ідентичність, але субкультурна активність не зникла — вона трансформувалася.

Огляд основних субкультур у таблиці

Емо, сцена та інші субкультури 2000-х

Нульові роки породили власну хвилю субкультур, що стали визначальними для цілого покоління — зараз їм близько тридцяти. Емо-субкультура виросла з емоційного хардкору (emocore) — напрямку, що виник ще в 1980-х, але пік популярності якого припав на 2003–2008 роки. Гурти My Chemical Romance, Fall Out Boy, Panic! at the Disco стали символами цієї хвилі.

Зовнішній вигляд емо — чорне волосся з косою чубчиком, що закриває одне око, вузькі джинси, чорно-рожева кольорова гама — став однією з найбільш пародійованих естетик 2000-х. Але за зовнішнім вигядом стояло реальне культурне явище: субкультура, що легалізувала відкрите вираження болю, тривоги і вразливості в середовищі підлітків, де це традиційно вважалося слабкістю, особливо для хлопців.

Сцен-субкультура (scene) виросла поруч із емо, але мала яскравіший, більш карнавальний характер: неонові кольори, об’ємне волосся, насиченіша естетика. Якщо емо тяжіло до меланхолії, сцен-культура була гучною і демонстративною. Обидві субкультури особливо активно існували в MySpace-епоху — і були нерозривно пов’язані з конкретними соціальними мережами, що стало провісником нової цифрової природи субкультур.

Чи зникають субкультури в сучасному світі

Деякі дослідники стверджують, що класичні субкультури «помирають» — розчиняються в мейнстримі або фрагментуються на мікроспільноти настільки малі, що їх важко назвати субкультурами. Є в цьому правда: сучасний ринок моди і музики настільки спроможний швидко поглинати субкультурні сигнали, що між появою нової естетики і її масовою версією в супермаркеті минають лічені місяці.

Проте субкультури не зникають — вони трансформуються. Замість географічно прив’язаних спільнот виникають глобальні онлайн-мережі. Замість чітких маркерів одягу — складніші системи знань, практик і мови, які важче підробити. Належність до субкультури сьогодні часто визначається не тим, що ти носиш, а тим, що ти знаєш, де ти буваєш і що ти робиш — зрушення від споживання до участі.