Хто така Олена Хохлаткіна
Олена Анатоліївна Хохлаткіна (нар. 28 січня 1968, Херсон) — українська акторка театру і кіно, народна артистка України (2008). Провідна акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Лауреатка премії «Золота дзиґа» за роль матері у фільмі «Памфір» (2023). Широко відома завдяки ролі Явдохи Зубихи у виставі «Конотопська відьма» та участі у серіалах «Кріпосна», «Сага», «Пес».
Її ім’я часто асоціюється з образами сильних, незручних, непростих жінок — тих, кого не можна не помітити на сцені чи в кадрі. Проте шлях до цього статусу проліг через три міста, два вимушені переїзди і десятиліття невпинної роботи в театрі, де роль — не просто текст, а спосіб розмовляти з глядачем про найважливіше.
Кар’єра Олени Хохлаткіної — це своєрідний зліпок новітньої історії України: Херсон 1990-х, Донецьк до 2014-го, Київ після. Кожен переїзд — не творчий вибір, а відповідь на те, що відбувалося в країні. І кожного разу — нова сцена, нові режисери, нові ролі, що ставали знаковими.
Дитинство і навчання
Олена Хохлаткіна народилася 28 січня 1968 року на Херсонщині. Про дитинство акторка розповідає небагато, але сам вибір професії говорить сам за себе: після школи вона вступила до Херсонського обласного культурно-просвітницького училища, де навчалася в майстерні Ольги Каганової.
Диплом отримала 1989 року — і практично одразу ступила на сцену. Жодних довгих пошуків себе, жодного «чим би ще зайнятися». Херсонський обласний український музично-драматичний театр (нині — театр імені Миколи Куліша) став першим місцем роботи і першою справжньою школою — тієї, де вчаться не на лекціях, а в репертуарі.
💡 Олена Хохлаткіна — коротко
💡 Народна артистка України з 2008 року — звання, яке акторка отримала ще в донецький період кар’єри, до того як стала широко відомою в кіно.
😯 Хохлаткіна пережила два вимушені переїзди через російську агресію: спочатку з Донецька до Києва у 2014-му, потім — нове повсякдення під час повномасштабного вторгнення 2022 року, яке вона зустріла в орендованій квартирі в столиці.
❓ Роль Зубихи у «Конотопській відьмі» театру Франка стала справжнім культурним феноменом: хештег вистави набрав понад 35 мільйонів переглядів у TikTok.
Херсонський і донецький театральний період
У Херсонському театрі Олена Хохлаткіна відпрацювала 13 сезонів — з 1989 по 2000 рік. Це майже ціле покоління: роки, коли розпався Радянський Союз, коли Україна стала незалежною, коли театр намагався зрозуміти, яким він має бути тепер. У 1996 році акторка отримала звання заслуженої артистки України — перше серйозне визнання на державному рівні.
У 2000 році її запросили до Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру. Запрошення до одного з найпотужніших регіональних театрів країни — це не просто переїзд, а свідчення статусу. У Донецьку Хохлаткіна провела 14 років і стала однією з провідних акторок трупи. 2008 рік приніс найвище театральне звання — народна артистка України.
Донецький театр того часу мав сильну трупу і амбітний репертуар. Серед ролей акторки — Мадам Грицацуєва в «Діамантовому димі» за Ільфом і Петровим, Гандзя в «Енеїді» за Котляревським. Образи різні за характером і масштабом, але спільне одне — майже завжди це жінки з власним внутрішнім стрижнем, яких не вдається зігнути обставинами.
У 2014 році, після початку збройного конфлікту на Донбасі і появи так званої «ДНР», Хохлаткіна разом з родиною покинула Донецьк. Це рішення вона не обговорювала публічно як щось героїчне — для неї воно було єдино можливим.
Театр Франка і київський розквіт
З 2015 року Олена Хохлаткіна — акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Це один із найпрестижніших театрів країни, де кожна нова роль — під прискіпливим поглядом столичної аудиторії та театральної критики.
Тут вона зіграла Шкандибиху в «Лимерівні», увійшла до складу нового покоління «Енеїди», знялася у виставах, які формують сучасний образ театру. Але найголоснішою роботою стала Явдоха Зубиха у «Конотопській відьмі» — виставі режисера Івана Уривського за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка.
Зубиха Хохлаткіної — не клішована «страшна відьма», а постать із власною правдою: жінка, яка бачить далі за інших, розуміє людські слабкості і карає за них без зайвих пояснень. Критики відзначали, що акторка створила образ, у якому містичне і людське нерозривні — і саме це робить роль такою впізнаваною. Вистава стала культурним феноменом, зібрала незліченні аншлаги і вийшла за межі звичної театральної аудиторії завдяки вірусному поширенню в соцмережах.
Олена Хохлаткіна пропонує образ сильної жінки, яка у передчутті катастрофи намагається застерегти громаду від багатьох пороків — жадання влади, вузьколобості, швидкоплинних почуттів.
Огляд «Конотопської відьми», Українська правда ЖиттяПаралельно з 2016 року розпочався активний кіноперіод: Хохлаткіна почала зніматися в серіалах. Серед них — популярний серіал «Кріпосна», де вона зіграла одну з помітних другорядних ролей, детективний серіал «Пес» та інші проєкти, що охопили широку телевізійну аудиторію.
«Памфір» і «Золота дзиґа»
2022 рік став поворотним у кінокар’єрі акторки. Дебютна повнометражна стрічка режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір» вийшла в травні того року — і одразу на Каннському кінофестивалі, що само по собі є рідкісною подією для українського кіно.
Хохлаткіна зіграла матір головного героя Леоніда — колишнього контрабандиста, який намагається жити чесно, але обставини знову тягнуть його у тінь. Роль матері в такій історії могла б бути суто функціональною: мовчазний свідок, тихий докір. Але у виконанні Хохлаткіної ця жінка має власне минуле, власний біль і власну ціну прощення.
Фільм об’їхав фестивалі у понад 25 країнах світу, отримав нагороди на фестивалях у Лондоні, Сантьяго, Дунаві та Палічі. Права на дистрибуцію придбали понад 20 країн. The Guardian включив «Памфір» до списку найкращих фільмів 2023 року.
У вересні 2023 року на сьомій національній кінопремії «Золота дзиґа» Олена Хохлаткіна отримала нагороду за найкращу жіночу роль другого плану — саме за «Памфір». Цього ж вечора фільм здобув 11 нагород із 22 можливих, ставши абсолютним переможцем церемонії.
🎬 Ключові роботи в кіно
- «Памфір» (2022, реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук) — роль матері; «Золота дзиґа» за найкращу жіночу роль другого плану
- «Я працюю на цвинтарі» (2021) — одна з провідних ролей
- «Конотопська відьма» (2024) — роль відьми Явдохи; кінверсія однойменної театральної вистави
- «Кріпосна» — помітна роль у популярному серіалі
- «Пес» (серіал) — роль Клавдії Жидких
- «Потяг до Різдва» (2025) — одна з ролей у святковій стрічці
Особисте життя
Олена Хохлаткіна одружена з Віктором Ждановим — заслуженим артистом України. Їхня спільна сцена — не тільки театральна: обоє пройшли донецький і київський етапи разом, обоє залишилися в Україні після початку повномасштабного вторгнення.
Донька акторки, Оксана Жданова, також обрала театральну сцену і є акторкою театру імені Івана Франка. Збіг це чи спадковість — але і Оксана грає в «Конотопській відьмі», де мати виконує роль Зубихи, а донька — хорунжівну Олену. Одна вистава, дві покоління родини на одній сцені. У березні 2025 року Оксана народила доньку — Олена Хохлаткіна стала бабусею.
Після 2014 року родина живе у Києві. Під час повномасштабної війни акторка залишилася в Україні й продовжила роботу в театрі. Коли їй пропонували зіграти матір російського солдата в одному з проєктів — відмовила без роздумів.
Нагороди і звання
| Рік | Нагорода / звання |
|---|---|
| 1996 | Заслужена артистка України |
| 2008 | Народна артистка України |
| 2016 | «Київська пекторальна» — найкраща жіноча роль другого плану (роль Уліти в «Лісі») |
| 2023 | «Золота дзиґа» — найкраща жіноча роль другого плану («Памфір») |
Олена Хохлаткіна сьогодні
Олена Хохлаткіна — акторка, чия кар’єра будувалася не на медійних стратегіях, а на роботі: 13 сезонів у Херсоні, 14 — у Донецьку, а з 2015-го — Київ і театр Франка. Три міста, три сцени, три різні епохи в житті країни. «Золота дзиґа» за «Памфір», культова Зубиха у «Конотопській відьмі», поважний список серіальних та кіноролей — усе це прийшло до неї після п’ятдесяти. Те, що в іншому контексті могло б виглядати як «пізній злет», тут є просто продовженням: людина всю кар’єру робила своє, і врешті це побачили всі.
У 2026 році акторка продовжує виходити на сцену театру Франка і братися за нові кінопроєкти. Її мотивація — у власних словах — зовсім не пафосна: бути поруч із дітьми, дивитися, чим все закінчиться, і не давати собі скотитися в жалість до себе. Для людини, яка двічі залишала місто через війну і обидва рази поверталася до роботи — це звучить не як скромність, а як точна самооцінка.