Чому Біблію називають книгою книг: походження, зміст і значення

Що означає вираз «книга книг»

Вираз «книга книг» — не офіційна назва і не богословський термін. Це культурне визначення, що склалося стихійно і відображає особливе місце Біблії серед усіх текстів, створених людством. Подібно до того, як «пісня пісень» у давній мові означала найдосконалішу з пісень, «книга книг» означає книгу, що стоїть над усіма іншими — не обов’язково з релігійної, а з культурної і цивілізаційної точки зору.

Відповісти на питання «чому Біблію називають книгою книг» — означає одночасно говорити про масштаб її поширення, глибину впливу на людську думку і мистецтво, унікальність її структури і тривалість її присутності в культурному просторі. Кожен із цих аспектів окремо вже робив би текст визначним. Разом вони пояснюють, чому жодна інша книга не наблизилася до цього статусу.

Походження слова «Біблія» і що вона собою являє

Саме слово «Біблія» походить від грецького «βιβλία» — множина від «βιβλίον» (бібліон), що означає «книга» або «сувій». Тобто назва вже несе в собі ідею множинності: Біблія — це не одна книга, а бібліотека книг, зібраних під однією обкладинкою.

Біблія складається з двох основних частин: Старого Завіту (39 книг у протестантському каноні, більше — у католицькому і православному) і Нового Завіту (27 книг). Загалом — 66 книг різних жанрів: законодавчі тексти, поезія, пророцтва, оповідання, листи, апокаліптичні видіння. Їх писали щонайменше 40 різних авторів протягом приблизно 1500 років — від Мойсея до апостола Іоанна. Те, що ці тексти утворюють цілісну наративну і богословську єдність, само по собі є феноменом, що не має аналогів в інших релігійних традиціях.

Рекорди тиражів і перекладів

З суто кількісної точки зору Біблія не має рівних серед будь-яких текстів в історії людства. Жодна інша книга не наблизилася до неї за масштабом поширення за всіма ключовими показниками.

Першою книгою, надрукованою рухомими літерами на верстаті Гутенберга близько 1455 року, стала саме Біблія. Це не випадковість — попит на неї був настільки великим і стабільним, що вона стала природним вибором для демонстрації нової технології. З того часу вона не виходила з друку жодного року.

Чому Біблія є фундаментом західної культури

Вплив Біблії на культуру Заходу є настільки всеохопним, що важко знайти сферу, яку він не торкнувся. Право, мораль, мистецтво, музика, література, архітектура, філософія, політична думка — всі вони сформувалися в діалозі з біблійними текстами, образами і концепціями.

Вплив на мову

У багатьох мовах світу вирази біблійного походження стали частиною повсякденної мови — і більшість людей, які їх вживають, навіть не підозрюють про їхнє походження. «Манна небесна», «нести свій хрест», «Содом і Гоморра», «золоте теля», «козел відпущення», «блудний син», «камінь спотикання» — всі ці стійкі вирази прийшли з Біблії. В українській мові таких виразів — десятки, і вони щільно вплетені в живу мову.

Вплив на мистецтво

Більшість найвидатніших творів європейського живопису, скульптури і музики до XIX століття написані на біблійні сюжети або натхнені ними. Мікеланджело, Рафаель, Рембрандт, Бах, Гендель — їхня творчість була б принципово іншою або неможливою без Біблії як основного джерела образів і смислів. Сикстинська капела, «Страсті за Матфієм», ораторія «Месія» — це лише найвідоміші приклади.

Вплив на право і мораль

Концепції людської гідності, рівності перед законом, відповідальності за вчинки, захисту слабких — ці ідеї, що лежать в основі сучасного права, мають глибоке коріння в біблійній традиції. Десять заповідей досі розглядаються деякими правознавцями як прообраз кодифікованого права. Поняття «совість», «гріх», «спокутування», «справедливість» у тому значенні, в якому їх розуміє сучасна людина, сформовані значною мірою під впливом біблійного мислення.

Біблія як літературний феномен

Незалежно від релігійного ставлення, Біблія є одним із найрізноманітніших і найбагатших літературних текстів в існуванні. Вона містить поезію, що за образністю і глибиною не поступається найкращим зразкам світової лірики, — особливо Псалтир і «Пісня пісень». Тут є епічні оповіді, що стоять поруч із «Іліадою» за масштабом і драматизмом, — книги Буття, Числ, книги царів. Є моральна притча (книга Іова), що ставить питання про страждання і справедливість так гостро, як не вдалося жодному пізнішому філософу.

Письменники і поети всіх епох черпали з Біблії сюжети, образи і мову. Данте, Мільтон, Достоєвський, Толстой, Булгаков, Франко, Шевченко — у творчості кожного з них Біблія присутня не як декорація, а як живе джерело смислів. Тарас Шевченко знав Біблію напам’ять і свідомо будував власну поетичну мову на перетині з нею.

Структура Біблії: єдність у різноманітті

Один із аргументів на користь назви «книга книг» — унікальна структура самого тексту. Біблія є справжньою бібліотекою, і водночас — єдиною книгою з наскрізним сюжетом. Різні автори, різні епохи, різні жанри — і при цьому єдина велика розповідь: від створення світу до його кінця, від першої людини до есхатологічної перспективи.

• Тора / П’ятикнижжя. Перші п’ять книг — законодавча і наративна основа: створення світу, вихід з Єгипту, заповіді.
• Історичні книги. Оповідь про народи, царів, пророків — від Ісуса Навина до Єздри і Неємії.
• Поетичні книги. Псалтир, Притчі, Книга Іова, «Пісня пісень» — вершина давньоєврейської літератури.
• Пророчі книги. Ісая, Єремія, Єзекиїль і дванадцять малих пророків — соціальна критика і есхатологічні видіння.
• Євангелія. Чотири різних погляди на життя і вчення Ісуса.
• Послання і Одкровення. Богословська рефлексія і апокаліптичне бачення.