Скільки планет у Сонячній системі
У Сонячній системі офіційно вісім планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Плутон, який раніше вважався дев’ятою планетою, з 2006 року перекласифіковано в карликову планету за рішенням Міжнародного астрономічного союзу.
Здається, питання елементарне — але відповідь на нього змінювалась протягом історії не один раз. Ще 20 років тому підручники впевнено писали «дев’ять планет», і Плутон стояв у цьому списку поруч із Нептуном. Потім астрономи змінили правила — і кількість планет скоротилась до восьми. А деякі вчені досі сперечаються, чи не ховається на краях Сонячної системи ще одна велика планета, яку ми поки не бачимо.
Нижче — коротко про кожну з восьми планет, пояснення долі Плутона і те, що ще обертається навколо нашої зірки.
Вісім планет: від Меркурія до Нептуна
Усі вісім планет Сонячної системи діляться на дві групи. Чотири внутрішні — Меркурій, Венера, Земля і Марс — тверді, відносно невеликі, кам’янисті. Чотири зовнішні — Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун — газові або крижані гіганти, значно більші за розміром.
Меркурій
Найближча до Сонця і найменша планета Сонячної системи. Рік на Меркурії триває лише 88 земних діб, але доба — 59 земних днів. Атмосфери практично немає, тому перепади температур колосальні: від +430°C вдень до −180°C вночі. Поверхня вкрита кратерами, схожими на місячні.
Венера
Друга планета від Сонця і найяскравіший об’єкт нічного неба після Місяця — «ранкова зоря» і «вечірня зоря», яку люди спостерігали тисячоліттями. Попри те, що Меркурій ближче до Сонця, Венера — найгаряча планета системи: поверхня розпечена до +465°C через щільну атмосферу з вуглекислого газу і хмари сірчаної кислоти. Тиск на поверхні — майже 92 земні атмосфери. Венера обертається навколо своєї осі у зворотному напрямку відносно більшості планет: там Сонце сходить на заході.
Земля
Третя планета від Сонця і єдина, де підтверджено існування життя. Рідка вода, кисень, помірна температура і захисне магнітне поле — унікальне поєднання для нашої Сонячної системи. Єдиний природний супутник — Місяць, розмір якого відносно планети-господаря є незвично великим.
Марс
«Червона планета» завдяки оксиду заліза (іржі) на поверхні. На Марсі знаходиться найвищий вулкан Сонячної системи — гора Олімп заввишки 21 км, а також найбільший каньйон — Долина Марінер завдовжки понад 4000 км. Атмосфера тонка, переважно вуглекислий газ, температура в середньому −60°C. Марс має два маленьких супутники — Фобос і Деймос.
💡 Цікаво про планети
💡 Юпітер настільки великий, що в нього помістилися б усі інші планети Сонячної системи разом узяті — і ще залишилося б місце.
😯 Сатурн — єдина планета в Сонячній системі, щільність якої менша за щільність води. Теоретично він міг би плавати в достатньо великому океані.
❓ Уран і Нептун часто називають «крижаними гігантами», але насправді всередині в них не лід, а гарячий, стиснутий водно-аміачний розчин. «Крижані» — умовна назва для відрізнення від газових гігантів.
Юпітер
Найбільша планета Сонячної системи: маса більша за масу всіх інших планет разом. Юпітер — газовий гігант без твердої поверхні, переважно з водню і гелію. Його найвідоміша деталь — Велика Червона Пляма, гігантський атмосферний вихор, який існує щонайменше 350 років і розміром перевищує Землю. У Юпітера 95 відомих супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — були відкриті ще Галілеєм у 1610 році. На Європі під крижаним панциром є рідкий океан, що робить її одним із найперспективніших місць для пошуку позаземного життя.
Сатурн
Другий за розміром газовий гігант і, безперечно, найвізуальніший: його кільця — одна з найвпізнаваніших картин у всій астрономії. Кільця складаються з крижаних частинок і уламків каміння розміром від піщинки до будинку. Попри вражаючий вигляд, вони надзвичайно тонкі — місцями всього кілька сотень метрів. У Сатурна 146 відомих супутників. Найбільший — Титан — єдине тіло в Сонячній системі (крім Землі) з щільною азотною атмосферою і рідкими озерами на поверхні (щоправда, там рідкий метан, а не вода).
Уран
Сьома планета від Сонця і перша, відкрита за допомогою телескопа, — у 1781 році Вільямом Гершелем. Уран — крижаний гігант з надзвичайною особливістю: його вісь обертання нахилена майже горизонтально, під кутом 98° до площини орбіти. Фактично Уран котиться навколо Сонця «на боці», а його полюси отримують більше сонячного світла, ніж екватор. Атмосфера містить метан, який поглинає червоне світло і надає планеті блакитно-зеленого кольору.
Нептун
Восьма і найвіддаленіша від Сонця планета. Один оберт навколо зірки займає майже 165 земних років — це означає, що від відкриття Нептуна у 1846 році він завершив лише один повний оберт (у 2011-му). Нептун — найвітряніша планета системи: швидкість вітрів сягає 2100 км/год. Найбільший супутник — Тритон — рухається у зворотному напрямку відносно обертання планети, що є ознакою захопленого об’єкта: можливо, колись він був карликовою планетою пояса Койпера.
| Планета | Тип | Відстань від Сонця (а. о.) | Супутники |
|---|---|---|---|
| Меркурій | Кам’яниста | 0,39 | 0 |
| Венера | Кам’яниста | 0,72 | 0 |
| Земля | Кам’яниста | 1,00 | 1 |
| Марс | Кам’яниста | 1,52 | 2 |
| Юпітер | Газовий гігант | 5,20 | 95 |
| Сатурн | Газовий гігант | 9,58 | 146 |
| Уран | Крижаний гігант | 19,19 | 28 |
| Нептун | Крижаний гігант | 30,07 | 16 |
Чому Плутон більше не планета
До 2006 року Плутон офіційно вважався дев’ятою планетою Сонячної системи — і так вивчали всі, хто ходив до школи до середини 2000-х. Але у 2006 році Міжнародний астрономічний союз (МАС) вперше в історії затвердив формальне визначення поняття «планета». Згідно з ним, планетою вважається тіло, яке відповідає трьом критеріям: обертається навколо Сонця, має достатню масу для кулястої форми і розчистило свою орбіту від інших тіл.
Плутон перші два критерії виконує, але третій — ні. Його орбіта перетинається з орбітами інших тіл пояса Койпера, і він не є гравітаційно домінуючим об’єктом у своєму околі. Тому МАС перевів його до нової категорії — «карликова планета» — разом із Ерідою, Макемаке, Хаумеа і Церерою (остання знаходиться в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером).
Рішення 2006 року досі викликає дискусії — частина астрономів вважає критерії МАС надто суворими або непослідовними. Але офіційно: планет вісім, Плутон — карлик.
🪐 Як запам’ятати порядок планет
Простий мнемонічний рядок українською: «Мій Відмінний Збір Маленьких Юних Суперових Успішних Непосид» — Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Або просто вивчити групами: чотири кам’янисті всередині, чотири гіганти зовні.
Що ще є в Сонячній системі
Вісім планет — це лише частина того, що населяє нашу зоряну систему. Між Марсом і Юпітером розташований пояс астероїдів — мільйони кам’яних і металевих тіл різного розміру, найбільше з яких — карликова планета Церера. За орбітою Нептуна починається пояс Койпера — регіон із сотнями тисяч крижаних тіл, де мешкає і Плутон. Ще далі — гіпотетична хмара Оорта, з якої до нас прилітають довгоперіодичні комети.
Окремо варто згадати гіпотетичну «Планету дев’ять» — масивний об’єкт на далекій орбіті, існування якого деякі астрономи припускають на основі незвичайної поведінки транснептунових тіл. Жодних прямих спостережень поки що немає, але пошуки тривають.
Всесвіт не зобов’язаний бути зрозумілим для нас.
— Нілл Деґрас Тайсон, астрофізикПідсумок: вісім планет і відкритий космос
Офіційна відповідь на питання «скільки планет у Сонячній системі» — вісім. Чотири кам’янисті внутрішні і чотири гіганти зовні. Плутон — карлик, хоч і улюблений. А за орбітою Нептуна простягається ще величезна, погано вивчена зона — пояс Койпера і далі — де можуть ховатися сюрпризи. Астрономія не стоїть на місці: кількість відомих супутників у планет регулярно оновлюється, а питання про «Планету дев’ять» поки залишається без відповіді.