Галасливий гурт молодиків, які окупували сусідню з нами платформу, нарешті притих.
Тепер оратором був якийсь білявий крем’язень із на диво яскравими синіми очима.
- Я не розумію, - карбував він кожне слово, - чому в комісії дві третини голосів віддано природничникам. Кому потрібні ці варварські випробування?
- Про що це вони? - машинально запитав я.
- Комісія по відбору кандидатів у міжгалактичні польоти, - пояснив Зорін, задумливо дивлячись на вкриті снігом вершини, що пропливали під нами. - А варварські випробування - це випробування кандидатів, ну як би сказати, на витривалість чи що.
- Діагностичні машини, - вів далі молодик, - за дві хвилини дадуть характеристику будь-якій людині.
- Але психологія... - невпевнено заперечила йому дівчина.
- Е, дрібниці, - роздратовано відмахнувся він. - Електронний психолог дасть сто очок наперед будь-якому земному мудрецеві.
- От, от, - усміхнувся Зорін.
- Та сама пісня. Техніка і людина. Чи може електронний мозок замінити людський?
- Відбирати у міжгалактичні польоти треба молодих, енергійних, що опанували кілька галузей знань, - це ж зрозуміло! - вигукнув молодик.
- Для чого ж ці нескінченні засідання?
- А які світи відкриваються їм, хлопці: блакитні небеса, барвисті сонця, дивовижні квіти, - замріяно промовила дівчина.
- Космічні пірати, - глузливо підхопив хтось.
- І ми мріяли про чудесні світи, про сутички з чудовиськами, пригоди...