Читаючи назву "Дівчинка з папірусом", мимохіть згадуєш про іншу дівчинку - дівчину з ведмедиком Домонтовича. У кожному разі в уяві постає якась інфантильна і не зовсім зрозуміла особа, що недоречно носиться з улюбленими предметами, вочевидь, компенсуючи нестачу чогось іншого. Але саме ця незрозумілість викликає такий непоборний інтерес до того, що там, на сторінках. Втім, на назві книги паралелі з класиками чи сучасниками завершуються, адже літературний світ, який майстерно побудувала Тала Пруткова - самобутній і неповторний, у ньому є свої яскраві персонажі: янголи й демони, химери і прекрасні принцеси, Джиммі, Аліси, Лізи, Лаури... Від фантастичного до цинічно реального в цій прозі - один крок. Іноді читач втрачає відчуття простору й часу, забуває, що йдеться про Україну - чи то завдяки незвичним іменам, чи то завдяки нетиповим життєвим обставинам, в яких опиняються герої. Але завжди, в якийсь несподіваний для себе момент, він, читач, розуміє, що той месідж, те одкровення, яке закладене в кожній із новел Тали Пруткової, перебуває за межами країни, правлячого режиму чи навіть певної епохи. Ця динамічна, цікава проза ставить екзистенційні питання і відповідає на них, звертаючись до глибин людської душі і залишаючи позаду проблеми національної чи історичної ідентифікації.