ВІД СКЛАДАЧІВ
Гостру потребу на систематизовану фразеологію української ділової мови відчуваємо аж надто гостро по наших установах. Відбувши курси українізації, засвоївши елементи морфології української мови та її синтакси, радянський службовець, проте, безсилий проти «мовних штампів» звиклої російської мови, не маючи під рукою не тільки остаточно фіксованої української ділової фразеології, а навіть того матеріялу, що давав би йому хоч навід, коли не нормативну відповідь.
Зважаючи на цю гостру потребу і під увагу беручи цілковитий брак не тільки суто ділової української фразеології, а навіть загальної, ми й узялися зредагувати той потрібний у діловодстві матеріял, що змогли використати його з передніших словників та фразеологій, відповідно освітивши його придатним матеріялом із говірної мови наших установ та подекуди подавши нові форми на ті російські звороти, де теперішні українські переклади не можна було визнати за вдалі.
Звичайно, тепер ще не може бути й мови про те, щоб охопити російські ділові звороти цілком та подати до них відповідні «канонічні» українські форми. Кожен, хто користуватиметься цим словником, мусить на це зважати і підходити до поданого далі матеріялу до певної міри критично, вдумуючись раз у раз у кожен потрібний йому російський зворот, бо часом подана українська форма не покриває того зворота цілком, а часом кожна з поданих паралельно українських форм має особливий відтінок. Коли під час користування звичайним словником трапляються «ув'язнення» замість «висновки», «чагарництво» замість «кустарництво», то ще негативніші наслідки може дати безоглядне користування словником фразеологічним, де матеріял багато й багато складніший.
Маючи за основне своє завдання подати в оглядній формі той матеріял, що українська мова вже має, щоб тим полегшити дальше розроблення й уніфікацію української ділової фразеології, ми надавали великої ваги справі розкладу цього матеріялу за певним принципом і, не без певного вагання, поклали упорядкувати російські звороти за іменником цього звороту, гадаючи так досягти більшої наочності й надати матеріалові якнайдоцільнішої до користування форми. Ради цього принципу якнайбільшої практичності довелося свідомо поступитися подекуди моментом суто фразеологічним. Але й при найуживаніших дієсловах та прийменниках, що конструкції з ними мають певні проти російської мови особливості («по», «при», «для», «в», «за»), теж подано відповідні зразки; форми з прийменником «по» подано мало не при кожному іменникові. Ухилення в розкладі матеріялу від зазначеного вгорі принципу єсть, але вони становлять, загалом, виняток. Треба зазначити ще, що ми подавали тільки «фразеологічні елементи», мало коли доповнюючи їх цілими реченнями, додаючи до них (у дужках) тільки найпотрібніші слова, щоб підкреслити рацію певного звороту.
В умовах неусталеності українських ділових зворотів важко було застерегтися проти хиб та огріхів, – тому ми з великою подякою візьмемо на увагу всі вказівки й зауваження, що можуть бути нам зроблені.
Складачі