Друга редакція перекладу книги Миколи Лєвашова «Неоднорідний Всесвіт». «Закони природи формуються на рівні макрокосмосу і мікрокосмосу. Людина, як жива істота, існує в так званому проміжному світі — між макро- і мікросвітом. І в цьому проміжному світі людині доводиться зіштовхуватися тільки з проявом законів природи, а не з ними безпосередньо. Як наслідок, виникає проблема створення повноцінної картини будови світу. Ця проблема буде до тих пір, поки не буде створено на підставі розуміння законів макрокосмосу і мікрокосмосу картини будови світу. Як би ми довго не дивилися на верхівку айсберга, поки хтось не надумає пірнути під воду і не побачить айсберг повністю, всі спроби опису його будуть, в кращому випадку, неповними. Аналогічно і з “айсбергом” будови світу. Поки хто-небудь не «пірне» у води невідомого, всі спроби створити картину будови світу, якими б вони не видавалися красивими, виявляться невдалими. Історія пізнання природи людиною служить найкращим підтвердженням цього. Одна з основних причин полягає в тому, що органи чуття, які людина використовує для пізнання природи, не дають їй такої можливості. Адже природа створила органи чуття людини не для того, щоб вона (людина) змогла пізнати природу. Органи чуття людини, втім, як і органи чуття тварин та рослин, виникли і розвивалися, як механізм адаптації і пристосування кожного виду живих істот до екологічних ніш, які вони займають. Людина стала використовувати свої органи чуття також для накопичення, збереження і передавання інформації собі подібним. Але це — інформація про проміжний світ, а не про макросвіт або мікросвіт. На що, на жаль, не звертають уваги. А даремно. Тому, що маючи тільки п'ять органів чуття, навіть розширених за допомогою приладів, просто неможливо описати і створити повноцінну картину будови світу. Для того, щоб створити повноцінну картину, треба мати можливість одночасно спостерігати як за надводною, так і за підводною частинами “айсберга” будови світу, а це можливо лише після появи додаткових органів чуття.»