Сейм Речі Посполитої 1683 р. відзначав, що без українського козацтва важко уявити собі війну з Османською імперією1. За результатами цього сейму до
Москви було направлено посла Я. Зембоцького, який мав домовитися з царем
про дозвіл полкам лівобережної частини Українського гетьманату брати участь
у майбутніх військових діях на боці християнської коаліції країн Європи2.
Для походу війська Речі Посполитої на допомогу австрійському імператору проти турків спочатку планувалося набрати 4 козацькі полки загальною
кількістю 1200 чоловік. Це підтверджувала інформація від 19 квітня 1683 р.
про засідання сенатської комісії у Варшаві: “козаків 1200 тільки наказав король
набрати зараз під командою 4 ротмистрів Семена, Ворони і других двох”3. У
травні того ж року це рішення затвердили у трохи зміненому вигляді: мали набиратися вже 3 козацьких полки, кожен з яких складався з 4 сотень (тобто 400
козаків), на чолі з Семеном Корсунцем, Якубом Вороною і Калиною4.
Перед тим козаки неодноразово перебували на прийомах у Яна ІІІ Собеського, де розглядалися плани більш широкою участі запорожців у боротьбі
християнських країн проти Османської імперії. Зокрема, запорожці пропонували королю організувати похід чайок до берегів Анатолії та напад на Крим.