Історична ВСТУП: Кожна віруюча людина знає, що весь світ, тобто: Всесвіт, Землю, все, що на Землі; у воді, в повітрі, під землею, а також людей створив Бог. Людина – це улюблене творіння Боже. Перші люди Адам і Єва мали дуже тісний зв'язок із Творцем. Люди жили в красивому Едемському саду, славили Бога, виконували Його волю... Так було до тих пір, поки за непослух їх вигнали з Раю. Адже не слухатися Бога – гріх. Люди розмножилися й розселилися по всій планеті. Їм доводилося жити в тяжких кліматичних умовах, важко працювати, хворіти... Та Милосердний Бог не міг залишити Свій народ напризволяще. Через вибраних Ним пророків Бог вказував людям, як їм слід жити, щоб бути гідними Його ласки. З давніх давен святі пророки сповіщали, що на землю прийде Спаситель Христос, Який врятує всіх віруючих у Бога людей. І от в Іудейському місті Віфлеєм Діва Марія народила від Святого Духа Сина Ісуса. Почався новий відлік часу, нова ера в історії людства. Згодом, навіть історичні події стали поділяти на ті, що відбувалися до Різдва (Народження) Христового і на ті, що після. Коли Ісусу було тридцять років, Він прийняв хрещення в Йордані. «І сталося, як хрестились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав тебе!» (Луки 3.21,22). Так стало зрозуміло, що Ісус і є Христос – Спаситель світу. Ісус Христос взяв Собі дванадцять учнів (апостолів) і разом з ними протягом трьох років навчав народ, як треба жити, щоб удостоїтися Царства Небесного і Вічного життя. Багато простих людей повірили Христу і стали Його послідовниками. Слава Богу! Але можновладці, державна еліта, вирішили вбити Ісуса, бо не побажали прийняти Його вчення. Адже, то були слова істини і здорового глузду, які закликали відмовитися від користолюбства, спонукали любити ближнього. Звичайно, Ісус міг уникнути смерті, але Йому треба було повністю виконати Свою місію – врятувати людей від їхніх гріхів. Ісуса стратили, розіп'явши на хресті. Це була Божа жертва за людські гріхи. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженного, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, а мав вічне життя» (Івана 3.16). Так Бог довів «Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5.8). Таким чином, Христос узяв на Себе наші провини і Святою Своєю Кров'ю омив наші гріхи. На третій день Христос, як і обіцяв, воскрес! Він зустрічався із Своїми учнями, розмовляв із ними. Ісус наказав, щоб учні по всій землі поширили Його вчення. А потім Він прийде, щоб судити світ. І «хто увірує й охреститься, – буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде» (Марка 16.16). «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28.19,20). Сказавши це, Христос вознісся на небо. Апостоли ж, сповнившись Святого Духа, стали проповідувати Слово Боже по всьому світу. Вже після першої проповіді апостола Петра, увірувало і охрестилося майже три тисячі чоловік! Іоахім Лангхамер у книзі «Що буде з цим світом?..» пише: «Переможна звістка про Розіп'ятого і Воскреслого швидко охопила серця тисяч людей в Єрусалимі, Іудеї, Самарії. Не минуло й сто років, як Євангеліє наповнило всю Римську імперію. Північна Африка, Мала Азія, Персія, Сирія, Єгипет були на протязі століть християнськими країнами. Весь тодішній світ був наповнений вченням про Христа». А як же ми? На жаль, не було тоді відеокамер, щоб абсолютно точно зафіксувати, як на Українську землю вперше прийшло християнство і як воно розвивалося. Та покладаючись на порядність істориків, підсумовуючи стародавні перекази й літописи, можна сказати наступне...