За старих часів жив один бідний чоловік. У нього було дев'ять синів і одна донька. Старші брати нічим не виділялися, а у молодшого було золотаве волосся. Звали його Тотамбай. Була в них на всіх одна Кобилиця. Щороку приводила вона лошат вона щороку, але кожного разу спускалося з неба чорна хмара та викрадала лоша. Брати чатували по черзі, але нічого не змогли зробити.
Настала черга вартувати лоша молодшому братові. Пішов він у степ за кобил і чекає, коли з'явиться чорна хмара. До ранку Тотамбай задрімав, але був розбуджений якимось шумом: з неба спускалося чорна хмара.
Підняв Тотамбай рушницю і поцілив прямо в середину цієї хмари. Затремтіла хмара і з неї щось випало на землю. Це виявився жіночий палець. Коли Тотамбай прийшов додому, то побачив, що у сестри не вистачає одного пальця. Тотамбай зробив вигляд, що не помітив нічого, а коли прийшли брати, він їм сказав, що сестра їх чаклунка. Брати не повірили і вигнали молодшого брата з дому.

Тотамбай пішов у сусіднє ханство і найнявся там в пастухи. Кожного разу, коли він приганяв стадо до річки на водопій, там купалися дочки хана. Так траплялося кілька днів. Молодша дочка помітила золотоволосого пастуха і закохалася в нього.

Старші дочки вийшли заміж за багатих і знатних. Багато калиму, отримав за них батько. Молодша дочка вибрала собі пастуха., Але батько не дав згоди. Дочка вийшла заміж проти волі батька і нічого від нього не отримала: у чому була, в тому й пішла.

Живуть Тотамбай з дружиною рік, живуть два ... Хан не бажає бачити свого бідного зятя. Але ось одного разу хан захворів. У різні кінці були послані гінці за знахарями і чаклунами. Багато наїхало їх. День і ніч вони ворожили та ворожили, закликали покірних їм нечистих духів, але нічого не могли зробити - хан не одужував.
Нарешті один з них сказав ханові, що він може видужати, якщо поїсть м'яса дикої кози. Покликав хан своїх улюблених дочок з чоловіками і сказав їм, щоб вони дістали йому м'ясо дикої кози. Зібралися зяті на полювання. Попросився і Тотамбай, але хан посміявся над ним. Тотамбай повторив своє прохання, і хан дав йому дозвіл.
Тотамбай незабаром убив кілька кіз, а зяті хана жодної. Соромно їм було, і вони стали просити Тотамбая, щоб він поступився кізами їм. Тотамбай погодився, але за однієї умови: поставити кожному під сорочку тавро. Не було вибору у зятів мусили вони погодитись щоб не зазнати зневаги.
Повернулися мисливці до палацу. Хан був задоволений. Зварили м'ясо і нагодували їм хана. Він швидко одужав. Улюблені зяті були нагороджені.
Одного разу хан знову покликав своїх улюбленців і сказав їм:
- У мене було п'ять дочок, а залишилося тільки три. Дві дочки були вкрадені страшними велетнями - дяу. Прошу вас відшукати і звільнити їх. За це ви отримаєте все моє багатство.
Улюблені зяті хана погодилися виконати прохання хана і вирушили шукати дяу. Не відстав від них і Тотамбай. Довго вони їхали пустельними місцями, стомилися і вирішили відпочити. Тотамбай легко виніс усі ці труднощі, він не зупинився на шляху, а продовжував їхати далі.

Їде Тотамбай так поглядає. Раптом він бачить, стоять п'ять білих юрт. Під'їхав Тотамбай, зупинився. Зайшов у першу юрту жігіт і бачить: сидить жінка. Вона запитала Тотамбая, хто він, звідки? Розповів Тотамбай про все. Тоді жінка і сказала, що вона і є дочка хана, а сестра її живе в сусідній юрті. Незабаром повернулися дяу і вступили з Тотамбаем в поєдинок. Довго вони билися, нарешті Тотамбай убив дяу. Сестри стали дякувати своєму спасителю, а потім зібралися і вирушили до...