Колись, за старих часів плив вниз по річці Волзі човен. В одному місці пристав він до берега. У човні тому пливли собі монети різної вартості, копійка, пятак, гривенник, четвертак, полтинник, гривня, та двугривеник. Їздили вони по білому світу і шукали для себе нові місця.

На горі виднілося велике Чуваське село. Двугивеник як найстарший наказує полтиннику:

- Піднімись-но на гору, в село, і дізнайся, що за люди там живуть і чи є у них гроші.

Полтинник хоч і був у підпорядкуванні у двогривенника, але вважав себе теж старшим над іншими монетами і послав у село четвертака. Той, у свою чергу, передоручив справу гривенику, гривеник - п'ятаку, п'ятак - копійці. Копієчці вже нікому було наказувати, довелося йти самій. Покотилася вона в бік села, а незабаром і з очей зникла.

Чекають копійку, а її немає і немає. Двугривенник знову велить гривні сходити в село, подивитися, що за народ там живе і чи має гроші. Полтинник знову посилає замість себе четвертака, той - гривеника, гривеник — п'ятака. Пятак залишився молодшим, передоручати справу нікому, довелося самому йти. Покотився він у бік села і з очей пропав.

Чекають-пождут решта грошей - немає ні копійки, ні семішніка. Двугривенник знову бере за боки четвертака, той — гривенника. Гривеннику посилати нема кого, покотився сам.

Чекають-пождут - немає і п'ятака, як у воду канув. Один за іншим покотив в село і четвертак, і полтиник, і гривня.. Покотилися і від них теж ні слуху ні духу. Двугривениий залишився сам. Посилати вже нікого. Почекав він ще трохи та й думає:

- Що таке, куди вони всі поділися? Видно, доведеться самому на ту гору піднятися і про все дізнатися.

І хоч був він від природи і ледачим, попрямував тією ж дорогою, по якій зникли інші монети.

Прийшов в село, бачить - в середині села величезний базар шумить. Придивився краще - тут копійка з пятаком, гривеників з четвертаком, полтина з гривнею туди-сюди снують, катаються поміж людей, за яку-небудь хвилину по кілька разів міняються місцями. Та так-то весело, з різними жартами-примовками, що дивитися любо-дорого.

Припав базар до душі і двугривеннику. Він теж вирішив залишитися тут назавжди.

Правда, двугривенник, не в приклад юркій дрібниці, як і раніше не крутився і не метушився поміж людей, а більше лежав спокійно по кишенях багатьох людей. Здавна такий порядок ведеться: великі гроші лежать у кишені одного господаря, а дрібні, працюючи замість великих, постійно переходять з рук у руки, з кишені в кишеню....