Жив собі один старий, який заробляв собі на хліб тим, що діжі робив. Але якось у старого довго не було роботи, і нема на що йому було купити хліби. На щастя, попросив його господар, що по сусідству жив, зробити діжу, а сплатити обіцяв хлібом.
Гаразд. Зробив старий діжу і поніс тому господареві. День видався жаркий, діжа важка, а сил у старого замало: втомився він і приліг в лісі під розлогим дубом відпочити, сам же діжею накрився.
Раптом прискакав заєць і дивується: звідки такий хороший столик узявся, та тільки немає на нім нічого.
Потім лисиця підійшла, сіла на діжу поряд із зайцем і теж дивується: вже такий столик красивий, та тільки немає на нім нічого.
Тут вовк прибіг, і він дивується: такий столик красивий, та тільки немає на нім нічого.
Нарешті ведмідь прийшов і теж дивується: столик хороший, та ось немає на нім нічого.
Посиділи вони так і вирішили: раз стіл є, треба їжі роздобути. Розійшлися вони в різні боки за їжею.
Через деякий час повернулися звірі із здобиччю. Ведмідь притяг вулик, вовк притягнув барана, лиса принесла гусака, а заєць – качан капусти.
Пішов тут у звірів бенкет горою. Раптом старий під діжею поворушився. Здивувався ведмідь:
– Хто це столик гойдає? Ніхто йому не відповів. Прийнялися звірі знову за їжу. Тут знову старий ворухнувся.
Затурбувався вовк:
– Хто столик гойдає? Знову ніхто не відповів – все їжею зайняті. Але тут утретє старий поворушився.
Злякалася лисиця:
– Хто столик гойдає? Знову ніхто не відповів – все їжею зайняті. Але старий перекинувся на інший бік.
Злякався заєць та як пуститься навтіч! А за зайцем інші звірі розбіглися. Так старому дісталися мед, м'ясо, капуста, та за діжу йому сусід хлібом заплатив. Надовго йому їжі вистачило. Чи багато такому старому треба?...