У давнину собака був диким і жив в лісі. Вдень-то все було добре, а ось вночі собака відчував себе неспокійно. Трохи який шерех, собака схоплюється і давай гавкати!

Набридло їй жити одному. Вирішив собака знайти собі сильного друга і поселитися поряд з ним - удвох-то все не так страшно.

Зустріла вона якось оленя. "Який же олень великий, сильний, які у нього могутні роги! - подумав собака.- Добре б мені з ним подружитися".

І собака сказав оленеві про своє бажання.

- Що ж, давай жити разом, - відповів олень.- Тільки дивися, ночами не шуми!

Погодився собака на цю умову, а вночі почула якийсь шерех та як загавкає!

- Ні, собака, не можна нам з тобою жити разом, - забурчав олень.- Я на ніч ховаюся де поспокійніше, безпечне містечко шукаю, а ти гавкати надумав! Всі тепер знають, де я ночами таюся. Шукай собі іншого приятеля.

Гаразд, надумав собака з буйволом подружитися.

- Як би мені хотілося жити поряд з тобою, - сказала вона буйволові.

- Що ж, будь ласка! - ліниво вирішив буйвол.

Наступила ніч, заснули собака і буйвол. Раптом в лісі щось як гукне! Прокинувся собака, злякався і давай гавкати в темноту.

Удосвіта буйвол питає:

- Чого це ти вночі розгавкалася?

- Сама не знаю, - відповідає собака.- Такий мене страх охопив! Зараз-то думаю: хіба є на світі хто-небудь сильніший за тебе?!

- У лісі багато звірій сильніше за мене, - відмітив буйвол.- Тигр, наприклад. Він якраз ночами в лісі полює. Почув би тигр твій гавкіт і убив би нас обох. Раз ти така неспокійний такий, шукай собі іншого приятеля.

Вирішив собака тигра відшукати - з ним-то напевно нічого буде боятися.

Дозволи тигр жити собаці жити поряд з ним.

Зрадів собака - тепер і він ночами спатиме спокійно.
Цілу ніч собака прислухалась, а як тільки почула шерхіт одразу загавкала не весь ліс

Рано вранці розбудив тигр собаку.

- Ти чого вночі розшумілася? - грізно запитав він.

- Пане, я гавкав, щоб всі знали, що тут опочиваєш ти, лісовий владика, - відповів собака.

- Так-то воно так , - погодився тигр. Та мені не хотілось би щоб слони дізнались де моя домівка. Як взнає якийсь слон то негайно затопче мене на смерть. Та і тебе заразом. Ступай ти краще до слонів, шукай у них домівки!

Пішов собака до слонів. Слони були величезні і сильні. Зрадів собака: нарешті знайшла справжніх покровителів. Від веселості їй захотілося тут же загавкати, але вона вчасно спохопилася. Потім підійшла до слонів і попросила дозволу поселитися разом з ними. Слони не стали заперечувати, і собака влаштувався поряд.

Наступила ніч. Собака знову розгавкався почувши якийсь шорох. Вранці слони сказали їй:

- Люб'язна сусідка, навіщо ти налякала нас вночі своїм гавкотом? З тобою, мабуть, клопоту не оберешся. Ми, слони, народ мирний і спокійний, не любимо шуму. Та і лев, дивишся, по твоєму гавкоту знайде наше стадо, а у адже нас слоненята маленькі. Йди від нас і шукай собі інших сусідів! А краще всього тобі б поселитися поряд з левом. Він як-не-як цар звірій.

Відправився собака до лева, і він дозволив їй жити поряд його.

"Лев - цар звірів, він-то нікого не боїться, - повеселів собака, - з ним я можу гавкати скільки захочу". І собака подався зі своїм клопотом до лева.

Прийшла ніч, і історія повторилась.
Прокинувся лев і заричав:

- Ти чого тут розшумілася? Чому спати заважаєш?

- Владика чотириногих, я гавкаю від радості. Славлю тебе, найсильнішого і безстрашнішого! З тобою поряд і я нічого не боюся!

- Так, я владика чотириногих, це правда, - сказав лев. - Але в світі є істота, якої і я остерігаюся. Це ...