Як пастух наговорив повний мішок Був один господар і мав сина-одинака. Ховав його до десяти літ, а від десяти літ хлопець зробився пустий, не хотів слухати вітця-матері, а найбільше був лакомий на дівчата й молодиці. Побачили, що з нього не буде нічого, і геть-пріч нагнали від себе у світ, аби чужі люди навчили його розуму. Взяв він собі торбу шкіряну, до торби пищалку, зібрався і пішов.

Ішов кілька днів, зайшов далеко в чужину. Та й прийшов раз увечері поперед одного грабйого двір. Пан стояв на брамі, увидів його і питає:

— Де йдеш, хлопче?

— Іду служби питати!

— Може б, ти в мене найнявся?

— Добре, наймуся!

Завів його пан до двору, звелів дати їсти. А як той попоїв, закликав його пан до покою і каже:

— Що ти будеш за службу робити? Хлопець дивиться, що там сидить того пана донька — така ладна, і повідає так:

— Яка тільки на світі є робота — все зроблю, але мені пан заплатить те, що схочу! Пан задумався та й каже:

— Я вже роботу знайду для тебе, але яку ти платню хочеш?

— Щоб ви мені свою доньку дали за жінку! Пан подумав, що то якийсь такий бойчучок невеличкий, каже:

— Добре, я тобі її дам і дам тоді все своє добро, але мусимо собі зробити заклад, що ти зробиш мені службу за три дні. А як за три дні всієї служби не зробиш, то будеш смертю караний!

Хлопець пристав на заклад.

На другий день рано пан встав, побудив слугу й веде до стайні... Завів до стайні, показав йому сто зайців і повідає:

— На те і те пасовище маєш гнати тих сто зайців, пасти до вечора і увечір додому пригнати. Але якби один заєць бракував, то будеш страчений!

Як пан створив стайню, як випустив зайців, усі зайці полетіли вулицею (бо була вулиця вигороджена від стайні аж до пасовиська). Але на пасовиську розлетілися на всі сторони — одні в поле, другі в ліс — і не видно було, де й поділися.

Вийшов хлопець на пасовище — нема ні одного зайця.

Сів собі на купину, думає: «Що тут робити?». Та й так з журби вийняв пищалку з торби. Як на ту пищалку заграв, враз всі зайці стали навколо нього: таку вже з тою пищалкою ворожбу мав. Пасуться зайці, а він собі сидить та й грав.

А пан дома повідає до доньки:

— Аби ти пішла так, здалеку, подивилася, що той хлопець робить із зайцями?

Донька пішла, подивилася здалеку, прийшла додому й каже, що всі зайці коло нього пасуться. Пан тоді задумався, гадає собі, що то буде тепер зле і треба над тим яку практику видумати. Повідає до доньки так:

— На тобі грошей, іди до того пастуха, може, купиш у нього одного зайця, аби йому увечері бракувало, то стратимо хлопця!

Одяглася вона по-жебрацьки, аби пастух не впізнав, взяла гроші й пішла купувати зайця. Приходить до хлопця, привіталася і просить, аби одного зайця їй продав. Але він упізнав панну та й повідає, що не може продати, не хоче продати на жоден спосіб. Але потому каже:

— Коли ти вже так уперлася, то покажи гроші, чи маєш?

Вона гроші показала, а він повідає:

— Давай гроші і ще лягай та й зі мною побався, то матимеш зайця.

Дала вона пастухові гроші і вчинила його волю, а він піймав їй зайця. Прийшла з тим зайцем на подвір'я, аж перед двері. А той, на полі, на пищалку заграв — заєць їй з рук вирвався і прибіг до нього знову. Увечері приганяє він зайці додому. Пан вийшов, створив стайню, перерахував зайці — е всі сто, до єдиного. Ну, пан дуже засмутився, а хлопець пішов до двору, повечеряв і ліг спати.

На другий день рано встав уже сам та й погнав пасти зайці. А пан і каже:

— Ну, вчора донька ходила за зайцем, купила, та не дотримала, то вже нині мати хай іде сама ...