Трапилося це в державі Когуре, за часів короля Темусинвана
Давним-давно напала сусідня держава на Акнан, володіння Темусинвана, і захопило його. І вирішив король відвоювати свої землі.
А в країні ворога в ту пору піднялася велика смута. Династія лягла.
Війна між князями пішла. Ніяк владу не поділять. Про Акнан і зовсім забули.
А в Акнане, в королівському палаці, сурма і барабан заховані. Сила чарівна в них. Всім відомо: сурма затрубить, барабан загримить – значить ворог близько. Знає Темусинван: поки сурма та барабан цілі, не узяти йому Акнана. І ось що придумав король.
Вирішив він послати в Акнан сина свого, спадкоємця Хо Дону. Переодягнувся принц, не визнати його, в шлях відправився. Велів йому король в палац пробратися, барабан розбити, сурму розламати. Сімнадцять рочків Хо Дону порівнялося, а силу і хоробрість йому не позичати, І грамоті навчений Хо Дон влучно з лука стріляє, на коні швидко скаче. А до чого пригожий! Обличчя -біле, рум'яне, очі – яскраві зірки в ночі; посміхнеться – що дитя мале на повний зріст встане – величезна сила в нім багатирська. Недаремно
його Хо Доном звуть – Прекрасним хлопцем.
Прийшов Хо Дон в столицю Акнана, став думати, як в королівський палац потрапити. А тут якраз полювання влаштували на честь весняного жертвопринесення духу Землі. Двічі в рік приносять жертви духу Землі – навесні і осінню.
Навесні благають духу про хороший урожай, восени – дякують за урожай.
Народу на полювання зібралося видимо-невидимо. Попереду їхав верхи на коні сам князь Цой Рі, за ним – ціла свита чиновників і воєначальників.
Відправився на полювання і принц Хо Дон. Звірини настріляв – ледве тягне. Примітив його князь, в палац запросив і говорить:
- Бачу я, ти з Когуре. Хто ти такий?
Відповідає хлопець:
- Я – когуреській принц Хо Дон.
Закричав тут князь:
- Невже ти – той самий прославлений принц Хо Дон? Справді, немає тобі рівних по силі і красі! – Сказав так князь і питає: – Навіщо завітав ти до нас, принц Хо Дон?
Поклонився хлопець низько і відповідає:
- Повчитися хочу у вас, науки всякі спіткати. Науками ваша країна на весь світ славиться.
Зрадів князь і говорить:
- Раз так, чому твій батько, гідний з гідних Темусинван, мене про це не сповістив? Я допоміг би тобі здолати всі науки.
Поселив князь Хо Дону у себе в палаці, став той книги читати, науки осягати. А у князя одне на розумі: дочку в дружини Хо Дону віддати, щоб трон свій зберегти, – сильна країна Когуре, немає їй рівних.
А дочка у князя – красивіше не знайдеш.
Живе в палаці Хо Дон, вдень вчиться, а вночі сурму та барабан шукає.
Годить князь хлопцеві, усілякі почесті йому надає, вчителів самих кращих запросив. Хо Дон як ніч, так по палацу нишпорить. А в палаці що ні крок, то стражник, мурашці і те не пролізти. Шукає Хо Дон, шукає, всі куточки обшукав – немає ні сурми, ні барабана.
Засмутився хлопець, не знає, що робити. Велів йому батько в палац пробратися, барабан розбити, сурму зламати. У палац він пробрався, а барабан з сурмою ніяк не знайде. Бережуть їх немов зіницю ока.
І раптом біда на нього повалилася. Покликав князь принца до себе в спокої і говорить:
- Хочу я тобі дочку свою в дружини віддати. Не так вона хороша, як ти, але і
не потворна. Якщо згоден, стань моїм зятем.
Сторопів тут Хо Дон. Не знає, як бути.
А князь знову говорить:
- Не стану тебе квапити. Ти подумай!
Вирішив тут Хо Дон, що це справі може допомогти, і погодився, узяв в дружини княжну. І треба ж такому трапитися – полюбив він її всім серцем.
Тільки не забув Хо Дон наказ батька, борг...