На Празькому мосту стояв на варті солдат і бачить, ходить туди-сюди і вперед по мосту бідно одягнений селянин і кожного зустрічного оглядає.
Солдат і запитує:
- Що ти шукаєш, добра людина, або чекаєш кого?
Відповідає йому селянин сумним таким голосом:
- Так ось, служивий, приснився мені сьогодні вночі дивовижний сон. Ніби вивели мене вранці на цей самий міст і веліли ходити, доки я своє щастя не зустріну. Я й ходжу тут з світанку, а щастя немає як немає.
Усміхнувся солдатів і каже:
- За сон не ручаюся, день зійде - сни туманом розвіє. Мені ось теж сон привидівся, ніби прийшов я до бідної хаті, біля хати - дворик, на дворі груша росте. З хати хазяїн вийшов, дав мені в руки пилку, показав на грушу і звелів спиляти її зі словами: "Грушу повалити, під нею скарб знайдеш!"
Зрозумів тут селянин, що солдат бачив уві сні його ж хату й грушу на подвір'ї. Нічого не сказав він вартовому солдату, повернувся додому і в усьому, що від солдата почув, дружині зізнався і покликав її грушу пиляти. Коли груша впала, до чималого їхнє здивування, в дуплі біля самої землі знайшли вони скарб багатий.
Взяв бідняк скарб, на місці старої хатинки великий, міцний будинок побудував і на будинку намалював всю історію, як він скарб шукав. А в подяку він віддав за служивого заміж свою єдину доньку.