В одного господаря був дуже вірний пес і добре пильнував господарство; через цілі ночі гавкав, і за то йому добре їсти давали. Одного вечора, як прийшов до своєї буди та й ліг, чує — хтось іде дорогою. Він встав та й біжить до брами. Вибігає за браму, дивиться — а то вовк. А він каже: “А ти чого тут до села заблукав? ” Вовк каже: “Я іду до твого господаря, бо його вівці були на пасовиську і запрошували мене до себе в гості. Я пішов додому, зібрався та й тепер іду”. А пес до вовка каже: “Мені здається, що вони нині не лагодилися, то ти зачекай тут, а я їм скажу, що ти йдеш, аби приготувалися добре”.
І побіг пес до овець та й каже: “Знаєте ви про те, що вовк іде до вас у гості?” А вівці кажуть, що не знають. А там був один великий, уже старий баран та й каже: “Хай приведе до мене”. Та й пес узяв і побіг і каже до вовка: “Ходи”.
Приходять до хлівця, а пес каже до вовка: “Гай, лізь крізь віконце”. Вовк почав лізти до хліва і вже наполовину як у хліві, так і надворі. Та й тоді пес загарчав і злапав за хвіст, а баран розбігся від другої стіни та й бухнув своєю головою у вовкову голову.

А вовк назад вилетів крізь віконце надвір і каже до пса: “Е, ти, неборе, мене притримав”. А пес каже: “Та де?! Я тебе підсаджував!” Та й каже: “Ти не маєш міцності, аби через таку низьку стіну перескочив, але ж треба мене пересаджувати”. Каже вовк псові: “Ти лізь уперед, а я буду за тобою”. Та й пес як наставився, так перескочив крізь віконце та й став собі коло вікна. А відтак почав вовк драпанитися по стіні, а коли перехилив голову до хліва, пес злапав його за вухо та й тримає. Баран розбігся і почав бити вовка, а вовк виліз та й пішов собі за браму. Відтак вибігає за ним пес та й каже: “Чому не йдеш, як тебе кликали?” А вовк каже: “А, та ти мудрий!.. Ти тримав мене, а вівці били”. А пес каже: “Та де я тебе тримав?! Я тяг до середини”. А вовк втомився та й каже: “Чекай, ще я тебе десь злапаю!” Та й взяв та й пішов.
Відтак одного разу виїхав господар в поле орати, та й пес за ним пішов. Але пес шукав мишей та й забіг аж під ліс. Дивиться — вовк іде. А пес каже до нього: “Ходи тепер до мене в гості, то я тебе ліпше прийму, ніж вівці”. А вовк каже: “Е, то буде теж саме, як з вівцями! Ходи ти до мене”. А пес каже: “То я мушу піти сказати господареві, що я йду на забаву, а ні, то ти ходи зі мною, там мій господар оре, та й я йому скажу, та й підем обидва”. А вовк каже: “Та я там не буду мати, де сховатися від господаря”. А пес каже: “Ходи, там є господарів сардак, та й сховаєшся, а я піду йому сказати, що йду на забаву”.
Вовк лізе під сардак, а пес каже: “Пхай передні лапи в один рукав, а задні — в другий, та й ніхто не буде бачити, що ти тут є”. А сам побіг до господаря та й каже, що є під сардаком той самий вовк, що приходив до овець. Господар прийшов до дороги з плугом, обернув, запустив плуг до борозни, відчіпає орчик від плуга та й каже до пса: “Як ідеш на забаву, то ненадовго”. Взяв орчик до рук, і пес злапав вовка за задні ноги, а господар б'є. Якось вдарив по ногах та й зломав йому одну ногу. Але як почало дуже у вовка боліти, роздер сардак та й ледве втік. Та й так з псом забавилися.
Одного разу в неділю добре сонце гріє, а пес каже до господаря, що піде собі трохи в поле подивитися. А господар каже: “То йди”. Та й пес побіг. Оббіг поле вже всюди та й прийшов знов аж під ліс. А той вовк шкутильгає та й дивиться на пса, що вже пес має добру краватку, що йому господар купив за те, що він йому добре пильнує господарства. І вовк уже не хоче приступати бли...