Жили колись на світі фермер з дружиною, і була у них одна-єдина дочка. До неї залицявся один джентльмен. Кожен вечір він приходив до них в гості і залишався вечеряти, а дочку посилали в льох за пивом. Ось одного разу спустилася вона в льох і почала цідити пиво в глек, а сама візьми та і поглянь на стелю. Бачить – в балці сокира стирчить. Вона там, напевно, давним-давно стирчала та вона раніше цього не бачила. Почала дівчина думати та гадати:

“Не до добра тут сокира стирчить! Ось одружимося ми, і буде у нас синок, і виросте він, і спуститься в льох за пивом, як я зараз, а сокира раптом повалиться йому на голову і уб'є його. Горе-то яке буде!”

Поставила дівчина на підлогу свічу і глек, сіла на лаву і почала плакати.

А вгорі вже думають: що трапилося, чому вона так довго цідить те пиво? Ось мати спустилася в льох, подивитися, що з дочкою трапилося; бачить – сидить дочка на лаві і плаче, а пиво вже потекло по підлозі.

- Про що ти плачеш? – питає матір.

- Ох матінко! – говорить дочка. – Тільки подивися на цю страшну сокиру! Ось одружимося ми, і буде у нас синок, і виросте він і спуститься в льох за пивом, а сокира раптом повалиться йому на голову і уб'є його.
І справді, горе велике! - говорить мати; сіла поряд з дочкою і теж в сльози.
Трохи згодом і батько стривожився; чого це, думає, вони не повертаються? Відправився в льох подивитися, куди його дружина з дочкою дівалися, спустився і бачить – сидять обидві і плачуть в три струмки, а пиво по підлозі тече.

- З чого це ви? – питає.

- Та ти тільки подивися на цю страшну сокиру, – говорить мати. – Ну як наша дочка вийде заміж, і народиться у неї синок, і виросте він і спуститься в льох за пивом, сокира повалиться йому на голову і уб'є його. Ось горе-то буде!

- Боже ти мій! І справді, горе, – говорить батько; всівся поряд з жінками і теж сльозами залився.

Але і джентльменові набридло сидіти одному в кухні, і він теж спустився в льох подивитися, що трапилося. Бачить: сидять всі троє поряд, плачуть розриваються, а пиво з крана тече, по всій підлозі розтікається. Кинувся він до крана, закрив його і питає:

- Що трапилося? Чому ви тут сидите все троє і плачете?
- Ох! - говорить батько. – Лиш погляньте на цю сокиру сокиру! Що, якщо ви з нашою дочкою одружитеся, і буде у вас синок, і виросте він, і спуститься в льох за пивом, а сокира раптом повалиться йому на голову і уб'є його!

І все троє почали плакати більше колишнього. А джентльмен розреготався, підійшов, висмикнув сокиру і говорить:

- Немало я їздив по світлу, але таких розумних голів жодного разу не зустрічав! Тепер я знову відправлюся подорожувати, і якщо зустріну три таких, що ще дурніше за вас, повернуся і оженюсь на вашій дочці.

І він побажав їм всього хорошого і відправився бродити по світу, а все троє заплакали ще гірше – адже дочка жениха втратила.

Ну, рушив він в шлях і бродив довго. Ось одного разу підходить до одного будиночка і бачить: приставлені до стіни сходи, а господиня примушує корову лізти по ній на дах – дах весь травою поріс, ось господиня і надумала там корову свою пасти. А бідна худобина упирається, не хоче на дах лізти.

- Ти що робиш? – питає джентльмен господиню.

Вона йому відповідає:

- Гляньте, яка на даху трава густа! Ось і жену туди корову – нехай пасеться. А впасти вона не впаде – я їй петлю на шию накину, мотузок в трубу спущу та кінець собі на руку намотаю. Буде корова з даху валитися, я відразу відчую.

- Нема в тебе глузду!-каже джентльмен.-Да ти скосила б траву і кинула б її корові!

Але гос...