У давні-предаві часи стояло на березі великої річки одне село. Весело і багато жили там люди. Тільки от була у них одна біда: побудують через річку міст - міцний, красивий, - а як дощ піде чи вітер дмухне, розсиплеться міст на дрібні тріски. Скільки не будували люди мости, а такого, щоб дощ або бурю витримати міг, ніяк побудувати не могли. Зібралися вони одного разу, раду радити: як такий міст побудувати, щоб вічно стояв? Думали, думали і вирішили до сусіднього села сходити - тесляра покликати. Був той тесляр майстром хоч куди, з усієї округи до нього люди йшли допомоги просити.
Прийшли селяни до теслі, в поклоні низькому схилилися і говорять:
- Просимо тебе, поважний майстер, побудувати в нашому селі міст.
- Добре, - погодився тесляр. - Буде вам новий міст!
- Ну і славно! - Зраділи селяни.
Повернулися вони додому і чекати стали, коли ж тесляр новий міст вибудує.
А у тесляра на душі неспокійно. "Взявся я за справу зопалу, - думає. - Неспроста в тому селі мости на тріски розлітаються". Та й дружина бурчати стала:
- Даремно ти за це діло взявся. А раптом і твій міст під дощем не встоїть? Ось сором-то буде!
Ну, робити нічого - раз обіцянку дано, виконувати його треба. Зібрався тесляр і на берег річки - оглянути те місце, де міст будувати буде. Прийшов він на берег, бачить - розлилася річка від дощів, вирує-клекоче.
Довго він на березі стояв, все ніяк вирішити не міг: як же цей міст будувати. І раптом ні з того, ні з сього піднялися в річці високі хвилі, закрутився вир і з'явився з води величезний демон.
- Ха-ха-ха! А ось і я! - Загуркотів він. - Ну що, тесляр, придумав, як через нашу річку міст будувати будеш?
- Так от, думаю ... - Відповідає демонові тесляр. - Дуже мені хочеться людям допомогти і міст хороший побудувати.
- Нічого в тебе не вийде, і не намагайся, - засміявся демон. - Сил не стане. Ніхто з людей цей міст побудувати не зможе. Не по людським силам ця робота. Та знаю, знаю я, як тобі допомогти ...
- Знаєш? - Зрадів тесляр. - Тоді дай мені пораду, нічого для тебе не пошкодую.
Нахилився демон до теслі ближче і каже:
- Нічого не пошкодуєш, значить? Та ти не бійся, я дорого не візьму. Давай так зробимо: я побудую міст, а ти мені своє око віддаси. Йде?
Обімлів тесляр:
- Око? Навіщо? Бідолаха питає.
- Ну ось, ти й злякався! - Похитав головою демон. - Це ж не боляче! Зате міст через річку століття стояти буде! А люди вирішать, що це ти його збудував.
- Не знаю, що тобі й відповісти ... - Розгубився тесляр.
- А ти подумай, - сказав демон, - до завтра подумай.
І в безодню занурився.
Варто тесляр на березі, рукою рушити від страху не може. "Може, приснилося мені все це? - Думає. - Дощ ранку, а там подивимося, що буде". Наступного ранку, ще затемна, відправився тесляр на берег річки. Тільки до води підійшов, та став зачудований - височіє над річкою половина мосту, та як добре зрубана!
- Гей, тесляр, - почув він, - подобається тобі мій міст? Я ж казав, що хороший міст буде!
Підняв голову тесляр, бачить - сидить на краю моста демон, усміхається.
- Невже ти один за ніч півмосту побудувати встиг? - Здивувався тесляр.
- Звичайно, сам! - З гордістю відповів демон. - Це вам, людям, підмога потрібна, а мені - ні до чого.
- То віддаси своє око за мій міст?
- Не вирішив ще, - відповів тесляр. - Ось добудувати, тоді й говорити будемо.
- Добре, - погодився демон.
Зовсім засмутився тесляр, що робити, не знає: і міст гарний, і око віддавати шкода. Прокинувся він на ранок, чує: гуркоче в небі грім і дощ ллє як з відр...