Якось нечистий вліз у тіло лебедя, щоб у такий спосіб обманути і перемогти Бога. Землі тоді ще не було. Бог лише збирався творити її. Ось чорт і задумав перешкодити. Та це йому не вдалося - вліз він у лебедину подобу, а вибратися звідти не може. - О Господи, випусти мене на волю! благає дідько. - Дістань мені піску з дна моря, тоді відпущу! - сказав Бог. - Пірни на дно, набирай дзьобом піску, але при цьому обов'язково кажи: "Господи, благослови!" Пірнув нечистий раз, набрав дзьобом піску - доки піднявся на поверхню, весь пісок вимила вода. А Бог йому одказує: - Ти не сказав: "Господи, благослови!", тому й не виніс піску! Вдруге пірнув дідько в морську безодню, знову набрав піску, та винести не зміг. - Я ж казав тобі, що треба вимовити. Який же ти дивний! Пірнув дідько втретє і цього разу промовив лише: "Господи, бла..." А далі не доказав. І виніс не весь пісок, а частину його. Однак всього Богові не віддав, трохи залишив собі. Бог почав розкидати пісок навколо себе, і утворилася з того піску над водою земля. А в лебедя у дзьобі прихована жменька піску почала збільшуватись, боляче нечистому, молить він Бога: "Поможи!" - Плюй туди, де залишилося місце! - сказав Бог. І почав дідько плювати, і там, куди падав пісок з його дзьоба, з'являлися болота і трясовини. А як виплював чорт увесь пісок, що приховав від Бога, Господь виконав свою обіцянку - відпустив нечистого на волю.