У давні часи жив в одному селі старий. Пристрасть як любив він рибу вудити. Тільки ось невдача - рибалка-то він був невдали. Цілий день біля моря сидить, а спійманих рибок і на вечерю не вистачає. Думав старий, що йому робити, і придумав: 'Піду-но я на рибалку вночі. Навколо-нікого, та й риба сонна, тиха, може і поталанитиь.
Ось як-то раз вночі вирушив рибалка до моря. Знайшов місце безвітрян, вудку закинув - чекати став. Раптом бачить - сидить за скелею другий рибалка.
Розсердився старий. 'І вночі спокою немає, - думає .- Навіщо він на моє місце вудити прийшов?' Хотів було він того рибалці сказати, щоб він геть йшов, та передумав - вирішив його трохи краще розгледіти.
Подивився він уважніше, та від страху зовсім дар мови втратив - сидить за скелею чудовисько, що на великому тутового дерева живе: обличчя червоне, волосся червоні, в різні боки стирчить. Злякався старий, стиснувся весь, ледве дихає. Зовсім про рибу забув. А у чудовиська-то риба тільки те й робить, що клює. Так вони до світанку і просиділи.
'Тільки б ранку дочекатися, - думає старий .- Ось сонечко зійде, чудовисько і зникне. Ніколи більше вночі рибалити не піду! '
Стало вже світати.. Піднялося чудовисько, потягнулося і питає:
- Гей, старий, ти чого такий неговіркий? Боїшся мене, чи що? Не бійся, я тебе не чіпатиму. Бачу я, ти теж любитель ночами рибу ловити. Дуже це мені подобається, а то нудно одному ночі коротати.
- Не знав я, - відповідає старий, - що чудовиська люблять рибою ласувати. От би ніколи не подумав, що ти рибалити ходиш.
- І не люблю я рибу зовсім, - поморщилося чудовисько .- Подобаються мені тільки риб'ячі очі, а саму рибу я і не чіпаю.
- А куди ж ти її подів? - Здивувався старий.
- Викидаю, - відповіло чудовисько .- Але ти, якщо хочеш, собі її взяти можеш.
Варто старий, не знає, що робити: боязно у чудовиська рибу брати.
- Чого задумався? - Засміялася чудовисько .- Бери - не пошкодуєш. Риба як риба.
Взяв старий ту рибу, додому відніс і юшку зварив. Славна юшка вийшла.
З тих пір так і повелося. Тільки місяць зійде, бере старий вудку і на риболовлю поспішає, а чудовисько його вже біля воріт чекає.
- Здрастуй, старий, - каже .- Тепла ніч нині видалася, чую я, хороший лов буде.
Прийдуть вони на берег, біля скелі сядуть і до ранку рибалять. А як зоря займатися стане, вийме чудовисько у спійманої риби по лівому оці і з'їсть, а інше старому віддасть.
Великий улов був у чудовиська. Став старий багато риби додому приносити - одному вже і не з'їсти. Надумав він тоді рибою торгувати. І треба ж, розкуповували ту рибу безоку в одну мить!
Розбагатів старий. Лінь йому стало кожну ніч з чудовиськом на рибалку ходити. Він і надумав того позбутися.
Пішли вони одного разу рибу вудити, старий і каже:
- Ось ти, чудовисько, таке на рибу удачливе, напевно, немає на світі нічого, що б ти не міг зробити.
- Так, мабуть, - погодився чудовисько .- Багато чого мені під силу.
- Невже ти нічого на світі і не боїшся? - Здивувався старий.
- Злякалися мене важко, - засміялася чудовисько .- Є, правда, дві речі, які мені зовсім не до душі. Нікому я про них не говорив, але тобі, як другові, скажу. Дуже не люблю я слизьких восьминогів, та ще півнів, які про початок дня провіщають.
Добре запам'ятав старий слова чудовиська і вирішив того, у що б то не стало, налякати.
Дочекався старий ночі, надів солом'яний плащ, капюшон на голову натягнув і на дах видерся - чекає, коли чудовисько за ним прийде. А страховище й не відає, що старий недобре задумав, іде стежкою, вудкою розмахує і пісеньку ...