Один хан задумав перевірити, як народ виконує його веління. Він наказав своїм візирям оголосити, щоб його піддані не брались до роботи і не запалювали ночами вогнів.

Візирі доповіли ханові, що наказ оголошений і народ точно виконує його. Хан переодягнувся убогим і відправився вночі по місту. Ось йде він по темній вулиці, вмітив вогник. Підійшов до будинку, відкрив двері і попросив милостиню.

У цьому будинку жив швець. Він сидів за роботою. Коли увійшов жебрак, швець встав з місця і подав йому маленький коржик.

— Адже від хана послідувало розпорядження, щоб ніхто нічого не робив і ночами не запалювали свічок, - сказав жебрак.— Чому ти не виконуєш волю свого повелителя?

— Ти отримав милостиню, - сказав швець, - ну і йди собі з богом. Хан, який віддав таке веління, - дурень! Посуди сам, якщо б я не працював, як би став жити? Людина я бідна. Від роботи своєї щодня отримую чотири теньги користі і чотири збитку.

Хан нічого не заперечив на слова шевця і повернувся в свій будинок. Він зажадав до себе візирів і сказав їм:

— Я вважав, що ви розумніші за звичайних людей, і тому виділяв вас від інших, обсипав милостями. Тепер задам я вам питання, на яке ви повинні відповісти. Від занять своїх я отримую щодня чотири теньги збитку і чотири теньги прибули. Так от, скільки я маю прибутку і скільки користі? Даю вам три дні терміну: якщо ви не відповісте мені на це питання або не знайдете такої людини, яка змогла б відповісти на нього, я вас накажу стратити.

Пройшли три дні, а візирі так і не могли розгадати поставленого питання. Вони зібралися вже було бігти від гніву хана, як в цей час до них прийшов швець і заявив, що він відгадає питання хана, якщо йому дадуть за цю хорошу винагороду.

Візирі з великою радістю дали шевцеві чотири тисячі діллей і повели його до хана.

— Шановні візирі, - сказав швець.— Чотири теньги збитку і чотири теньги прибули я отримую таким чином. Віддаю одну теньгу — новий борг плачу, віддаю іншу теньгу — старий борг плачу, третю теньгу в колодязь кидаю, а на четвертую теньгу сам з дружиною живу.

— Що одну теньгу витрачаєш на себе і дружину, то всякому зрозуміло, - сказав хан.— А ти ось роз'ясни нам, куди інші три теньги діваєш.

Швець сказав:

-Одну теньгу я даю своєму синові для того, щоб він мене годував на старості років. Одну теньгу плачу як старий борг батьку і матері за те, що вони мене вигодували і виростили, нарешті, одну теньгу кидаю в колодязь, тобто годую дочку.
Ханові сподобалася така відповідь шевця, і він зробив його своїм візирем....