Жив колись один дуже бідний швець. Він витратив останню монету, щоб купити шматок шкіри, та і те вистачило б лише на одну пару черевиків. Пізно вночі він закінчив кроїти, відклав ножиці, залишив шкіру на столі, щоб вранці почати шити черевики, і пішов спати.

Але вранці, коли він підійшов до столу, щоб почати роботу, замість шматків шкіри виявив пару новісіньких, абсолютно готових черевиків. Він в подиві підніс їх до очей: таких він в житті не бачив. Швець все ще витріщав на них очі, коли в майстерню зайшов перший покупець. Побачивши черевики, прийшов в такий захват, що тут же купив їх за високу ціну.

Тепер у шевця вистачило грошей, щоб купити шкіри на цілих чотири пари черевиків.

Увечері він скроїв всі чотири пари і залишив на столі, щоб вранці почати шити. Але вранці знову всі чотири пари лежали готові. І знову робота була виконана чудово, так що швець не встиг озирнутися, як всі були куплені за хороші гроші покупці прагнули вихопити його черевики один одного.

Тепер швець зміг купити шкіри вже на дванадцять пар. Увечері він все розкроїв і відправився спати.

“Завтра у мене важкий день, – сказав він дружині. Доведеться зшити двадцять чотири черевики”. – Він все ще не вірив, що йому може ще коли-небудь так повезти.

Але вранці знову всі двадцять чотири черевики стояли на столі готові. І знову їх виривав один у одного цілий натовп покупців.

Так і пішов у шевця день за днем: увечері він кроїв шкіру, а вранці черевики були готові. І він купував все більше шкіри і кроїв все більше черевиків, і отримував за них все більше грошей. І справа його процвітала.

Одного разу, перед самим Різдвом, швець сказав дружині: “Хотів би я все-таки знати, хто допомагає нам? Давай вночі сховаємося і простежимо”.

Увечері вони запалили свічку, залишили її на столі і сховалися в шафу, завішавшись старим одягом. До опівночі вони чекали марно. Але як тільки годинник на церкві пробив дванадцять, вікно раптом само собою розкрилося і в нього влізли два крихітні чоловічки. Вони були такі маленькі, що кожен зміг би уміститись на долоні, а одягу на кожному було не більше, ніж на новонародженому немовляті.

Схрестивши ноги, чоловічки всілися на столі шевця і почали працювати з шкірою, та так, що вона сама лягала до їх крихітних ручок, і ви б стіл не встигли накрити, як була готова прекрасна пара черевиків. А коли все було закінчено, вони акуратно склали всі інструменти, задули свічку і виплигнули у вікно.

Швець з дружиною вилізли з шафи. “Знаєш, чоловік, – сказала дружина. – Ці малюки зробили нас багатими. А самим, бідолахам, нічим грітись в такий холод. Давай я зшию їм куртки, штани і капелюхи, а ти зробиш по хорошій парі черевичків!” Швець погодився. Він зшив черевички, а дружина крихітний одяг. А вночі, коли все було готово, вони склали все це на столі біля засвіченої свічки і знову сховалися в шафі.

Як тільки годинник на церкві пробив дванадцять, вікно знову само собою розчинилося і в нього влізли два маленькі чоловічки. Вони подивилися на стіл і побачили, що замість розкроєної шкіри там лежать два крихітні костюми і дві малесенькі пари черевиків. І як же вони засміялися, як застрибали від радості! І так, сміючись і стрибаючи, вони одягнулися, а потім узялися за руки і почали танцювати на столі. Вони танцювали і співали пісеньку про те, що нарешті вони тепло одягнені і можна трішки відпочити від роботи. А потім задули свічку і виплигнули у вікно.

Після цієї ночі вони більше не приходили. Але швець, чесно кажучи, не дуже горював – адже він дечому навчився, спо...