Не у наш час, а давним-давно жила на світі людина. Звали його Шейдулла, і був він ледар-нероба.
Дружина і діти його постійно голодували, а вже про нові плаття і мріяти забули.
Стане дружина дорікати Шейдуллу, що він не хоче працювати, а Шейдулла у відповідь:
- Нічого, не горюй! Зараз живемо бідно скоро житимемо багато!
- Та як же ми житимемо багато? – запитала дружина.- Адже ти цілі дні лежиш, палець об палець не удариш!
А Шейдулла знову своє:
- Почекай, прийде час – заживемо і ми багато!
Чекала дружина, чекали діти – не могли дочекатися.
- Нічого чекати, -говорит дружина, -совсем з голоду вмираємо!
Вирішив тут Шейдулла йти до мудреця за порадою: як від бідності позбавитися.
Зібрався і пішов.
Йшов Шейдулла три дні і три ночі і зустрів на дорозі худого вовка.
- Куди йдеш, добра людино? – запитав його вовк.
- Та ось йду до мудреця просити ради, як стати багатим.
Почув це вовк і говорить Шейдулле:
- Будь добрий, дізнайся, до речі, що мені робити. Ось вже третій рік у мене страшний біль в животі: ні вдень, ні вночі немає мені спокою. Хай порадить мудрець, як мені позбавитися від цієї болі.
- Добре, - відповідає Шейдулла, -спрошу. І пішов далі.
Йшов Шейдулла знову три дні і три ночі і побачив біля дороги яблуню.
- Куди йдеш, добра людина? – питає його яблуня.
- Йду до мудреця просити ради, як жити без праці.
- Будь такий добрий, попроси у мудреця ради і для мене, - говорить яблуня.-
Щороку навесні я вся зацвітаю, а як розпустяться мої квіти, так все разом і обсипаються. Запитай у мудреця чому це.
- Добре, запитаю, - відповів Шейдулла і відправився далі.
Йшов він знову три дні і три ночі і дійшов до .глубокого озера.
Висунула велика риба голову з води і питає:
- Куди йдеш, добра людино?
- Та ось йду до мудреця просити ради і допомоги.
- Будь такий добрий, передай ти мудрецеві і моє прохання. Ось вже сьомий рік, як у мене постійно щось коле в горлі. Хай мудрець дасть раду, як мені стати здоровою.
- Добре, запитаю, - сказав Шейдулла і пішов далі.
Йшов Шейдулла знову три дні і три ночі. Нарешті дійшов він до гаю. А гай вся була з рожевих кущів. Дивиться – під одним кущем сидить старий з довгою сивою бородою. Поглянув старий на Шейдуллу і питає:
- Що тобі потрібне, Шейдулла? Здивувався Шейдулла.
- Як ти, - питає взнав моє ім'я? Чи не той ти мудрець, до якого я за порадою йду?
- Так, -відповідає старий.-Что ж тобі потрібно від мене? Говори скоріше!
Розповів Шейдулла, навіщо він прийшов, що йому потрібне.
Вислухав його мудрець і питає:
- Більше ні про що не хочеш запитати мене?
- Хочу, - відповідає Шейдулла. І розповів про прохання худого вовка, яблуні і великої риби.
- У риби, - сказав мудрець, - застряг в горлі крупний коштовний камінь. Коли вийняти у неї з горла цей камінь, тоді вона і видужає. Під яблунею заритий великий глек з сріблом.
Коли вириють цей глек, тоді перестануть засихати квіти яблуні і на ній дозріватимуть яблука. А вовкові, щоб позбавитися від болю, потрібно проковтнути першого ледаря, який йому трапиться.
- А моє прохання? – питає Шейдулла.
- Твоє прохання вже виконане. Ступай! Зрадів Шейдулла, не став більше розпитувати мудреця ні про що і відправився додому. Йшов він, йшов і дійшов до озера. Там його чекала з нетерпінням велика риба. Як тільки побачила вона Шейдуллу, запитала:
- Ну, що порадив мені мудрець?
- Коли виймуть у тебе з горла коштовний камінь, тоді і станеш ти здоровою, - сказав їй Шейдулла і хотів йти далі.
- Добра людина, зглянься наді мною, - стала просити його риба, – вийми у мене з горла цей камінь! І мен...