Бувальщина це або небилиця, а одного разу жила на світі стара, і була у неї дочка, по імені Катиця Тердселі. Дівчина виросла розумна і кмітлива, що будь-яке завдання було їй дарма.
Трапилося так, що захворіла мати Катіци Тердселі. Захворіла і сказала своїй дочці:
- Ех, донечко! Видно, смерть моя приходить. Адже я так за все життя вволю і не їла. Хоч один разок гусятінки б мені покуштувати! Піди ти, дочечка, в палац, попроси у короля шматочок гусятини. Королеві втрата невелика, а мені – утіха: гусаки-то у короля найжирніші.
- Як я туди піду? – запитала Катиця Тердселі.- Король жадібний, злий. Хіба він дасть шматочок гусятини?
- А ти спробуй, донечко, сходи, - наполягала мати.- Раптом він розщедриться?
Робити нічого, пішла Катиця Тердселі в палац. Прийшла, прямо до короля просилася.
Підвели її до трону; з'явилася вона перед королем і розповіла, навіщо прийшла:
- Дай ти мені, король, один тільки шматочок гусятини! А якщо не даси, помре моя матінка.
Коли король почув ці слова, навіть на троні підскочив, руками замахав, на повний голос закричав:
- Ах ти, непридатне дівча! Та як ти смієш з мого рота гусака віднімати!
Але Катиця Тердселі не злякалася і сказала королеві:
- Адже, гусаків, у вас тисячі! А я прошу не одного – а лише шматочок! А то моя матінка помре.
- А мені-то що? – закричав король ще голосніше.- І хай помирає! А ти забирайся звідси геть, женіть її в шию!
І слуги короля накинулися на Катицю Тердселі і виштовхали з палацу на вулицю.
Стоїть Катиця Тердселі одна. Хто їй допоможе?
“Все одно, - сказала про себе Катиця, - не здамся , добуду гусятинки для матері!”
Сказавши так, обійшла вона палац, зайшла з протилежного боку, в інші ворота.
Стоїть Катиця Тердселі і все поглядає, ніби кого чекає.
Раптом вона побачила, що кухар несе велике блюдо із смаженою гусятиною. Катиця зупинила кухаря і сказала, щоб він негайно йшов до короля. А блюдо з гусаком обіцяла потримати, поки кухар не повернеться.
Пішов кухар до короля, а той вигнав його, закричавши, що і не звав його зовсім. Проте кухар твердив своє: цей наказ передала йому дівчина, вона стоїть біля кухні і тримає блюдо з гусаком. Король не стерпів і пішов разом з кухарем поглянути на дівчину.
Але там, де стояла дівчина, вже не було ні дівчини, ні гусятини.
Прибігли король і кухар на кухню, а там все вверх ногами, і лише на дверях написано:
Тут була я, тут була
Гусака доброго узяла
Я, Тердселі Катиця.
А тобі не подобається?
Вчиняй, як хочеться.
А Катиця тим часом віднесла гусятину додому. Коли її старенька-мати вдосталь наїлася, то сказала дочці:
- Ах, донечко! Гусак був знатний. Поїла я, і сил у мене неначе додалося. Та мені щось солоденького хочеться. Йди в палац до короля, принеси мені небагато медку.
Спочатку Катиця стала відмовлятися: адже достанеться їй від короля. Потім все ж таки погодилася.
Прийшла вона в королівську комору і сказала сторожеві, щоб він негайно йшов до короля – адже той вже давно його кличе! А вона замість нього постереже комору.
Пішов сторож до короля. А король його нагнав, кричить, що не кликав його. Але сторож запевняв, що йому про це сказала дівчина, яка і зараз ще сидить в коморі і охороняє мед. Кинувся король в комору. Він здогадувався, що це справа рук Катиці Тердселі.
Як увійшли вони в комору, то побачили, що на найбільшій бочці з медом було написано:
Тут була я, тут була
Меду трохи понесла
Я, Тердселі Катиця.
А тобі не подобається?
Вчиняй, як хочеться.

А Катиця узяла з собою меду, скільки їй було потрібно, і віднесла матері.
Коли старенька випила меду, т...