Перший був старший птах кук. Жінка звеліла йому зібрать птаство і зробить із кісток їх гніздо. Усі позлітались, тільки крука нема. Кук вийшов і питає:
— Все птаство є? Кажуть:
— Крука нема.
Нема його день, нема й другий. Птаство сидить два дні не ївши. На третій день прилітає крук.

— Де ти був? — питає його кук.
— Літав по світу, розглядував, чого більше: гір чи долин.
— Чого ж більше?
— Долин,— каже.
— Брешеш,— каже,— повинно бути по половині.
— Долин,— каже,— більше, бо я ту гору за долину рахую, де вода стоїть.
Кук одпустив птаство попоїсти, а на другий день звелів усім зібраться. На другий день усі птахи позлітались, тільки крука нема. Кук вийшов і питає:
— Є все птаство?
— Крука,— кажуть,— нема.
Нема його день, нема його другий; сидить птаство уже два дні не ївши. На третій день прилітає крук. Кук вийшов і питає:
— Де ти був?
— Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого.
— Якого ж більше?
— Сухого,— каже.
— Брешеш. Зеленого більше.
— Ні,— каже,— сухого більше, бо я й те дерево за сухе рахую, що хоч одна гіллячка суха.
Кук одпустив птаство попоїсти, а на другий день велів усім зібраться. На другий день злетілось усе птаство, а крука нема. Чекають його день, чекають його і другий день — нема крука. На третій день прилітає крук. Кук його і питає:
— Де ти був?
— Літав по світу.
— Що ти робив?
— Вередував, чого більше: жінок чи чоловіків.
— Чого ж більше: жінок чи чоловіків?
— Жінок,— каже,— більше.
— Брешеш,— каже.
— Жінок більше, бо я того чоловіка за жінку рахую, що жінку слуха.
Кук тоді собі по голові пустив: “Це погано, це й я жінку хотів послухать”. І сказав їй, що її вже не послухає.
Птаство збунтовалось і хотіло вибрать старшого. Сокіл сказав:
— Я його заб'ю, тільки викличіть на гору. Дуб стояв над горою над тією. Зозулька почала дражнить; прилетіла до нори і все:
— Куку! Куку!
Кук розсердився, виліз із нори — вона на дерево. Він у нору. Злетіла зозуля з дерева, прилетіла до нори:
— Куку! Куку!
Кук в третій раз погнався за нею і сів на сук. Сокіл і убив його. Той упав. Птаство не знає, чи він убитий. Зозулька все нижче підлетить та все:
— Куку! Куку!
Він мовчить. А далі вже сіла коло нього, а після на нього:
— Куку!
Він мовчить. Тоді вона:
— Хи-хи!.. Кукуку по куку!
Сокіл став на місце кука. Зозуля, як летіла, ще дражнить кука; то знесла яйце — другі птиці взялись висидіть. З того часу вона на своїх яйцях не сидить....