усак каже: “Я птах роду хорошого і коліна високого; можу над всіма птахами буть царем”.
А чапля це почула та й каже: “Гусю, гусю, ти тільки ґильготиш, а царем не можеш буть, бо ти всього боїшся. А я, чапля, роду хорошого і коліна високого, то мені буть царем!”
А чайка, почувши це, й каже: “Чапле, чапле! Ти по болоту ходила, жаби ловила, ти — жабоїдка, ракоїдка; не тобі буть царем, а мені: я — роду хорошого і коліна великого!”
А горобець і каже: “Чайко, чайко! Ти тільки кигик та кигик! Ти б мовчала, твоє діло — кужіль та веретено. А я — то можу буть царем!”
А синиця і каже: “Горобче, горобче! Куди тобі в царі йти?!.. Ти вже не так робиш, як наші батьки робили: на однім стебеличку сиділи і одно зернятко їли, дзьобали; а ти тепер чужі коноплі п'єш та ячмінь б'єш. Та пила б тебе кров та зола, виннику, майданнику, броварнику! Не тобі буть царем! Лети собі звідси!”

А селезень почув це та й каже: “Я б був у вас царем... Та як йшла синиця за щигля заміж, то я як посмикнув гарячого пива, то охрип... Та й досі шавкотю: попортив у горлі. Через це я не можу буть у вас царем”.
А орел сидів на дереві та слухав їх розмову. Та тоді як шугне між них!.. Вони всі і порозлітались. І стали його бояться, і залишили його царем. Та так він царем і досі над усіма птахами.