Це скоїлось давно-давно, ще як тільки-но утворився світ. А тоді на землі почали з'являтися різні рослини, ліси; вода то й давно вже була, і тварини були вже, а чоловіка, як то кажуть, бог ще не зробив.
От тварини і почали самі господарювати на землі. Злізлись вони в одно місце, всі до гурту і почали розмовляти, як жить їм у світі і що їсти.
От виступив на цім зібранні журавель та й каже: “Ось я вам розкажу, як ми будем господарювати. Перше всього,— сказав журавель ведмедю,— піди у цей маленький лісок, який тільки ще почав рости, і зломиш величезну криву гілляку і принесеш сюди”.
За кілька хвилин це було зроблено.
А другим сказав журавель птахам — перепелиці, деркачу (тому деркачу, що по болотах літає) і орлиці, які все-таки знають більше в господарстві: “Буде вам робота. Тепер виберіть з себе найздоровіших тварин, які могли б тягти рало”. Це так сказав журавель.
Усе це було зроблено.
Поробили з лика упряж і вирушили в поле орати. Запряглось, правда, тварин пар двадцять. Але не треба забувати й того, що між ними були не всі згожі, а були й вороги проти цього. От ці вороги нарадилися встати темної ночі і пішли й побили кілки там, де мається орать; тільки так побили низько кілки, що й непомітно.
Повставали господарі рано і вирушили у поле орать. Старший господар — журавель — вийшов з свого гнізда та й каже: “Тепер призначимо, хто буде воли вести і хто буде борозну рівно одводить і так далі.

Перепелиця буде поводатором, щоб рівну борозну провести. Деркач буде погоничем першим при перепелиці, а орлиця буде підганять задні пари при ралі. А я сам буду плугатарем”.
І всі стали тоді до роботи, як журавель сказав.
Як видно, тоді була земля тверда і зарощена. Закректали всі до роботи, аж рало тріщить.
От перепелиця прямує, рівну борозну веде. І дійшла перепелиця до першого кілка, що вночі вороги позабивали, та й стала кричать: “Тут пеньок! Тут пеньок! Тут пеньок!” А деркач як стояв недалеко від перепелиці, то й питає: “Де-де? Де-дер! Де-де?” А орлиця, що була коло задніх тварин, то спиняє: “Тпр! Тпр! Тпру!” А журавель — господар, плугатар — цього не второпав, що там діється попереду, та як розсердиться, як крикне: “Турли! Турли!..
Ех, ті бідолашні тварини як захватять рало, як зачепляться за пеньок — так і розламали те рало!.. І хто куди попав, почав тікать.
Отак орали землю перші орачі....