У колишні часи був один цар. Щодня він сідав біля вікна і спостерігав, що робить його народ. І ось якось він відмітив, що народ зібрався в одну купу, а потім розійшовся. Цар запитав свого візиря:

- Чому он на тому місці збирався народ? Візир відповів: — Туди щодня приходить одна людина і продає розум, а присутні купують у нього цей розум.

Цар був спантеличений. «Якщо Бог не дав розуму, - подумав він, - те як же його купиш?» І ось він прийшов до продавця розуму і сказав:

— Чи є у тебе відповідний для мене розум?

— Хто ви такий будете? — запитав продавець.

— Я цар! — відповів повелитель. Тоді продавець сказав:

— Якщо ви цар, то у мене є відповідне для вас повчальне слово, але ви раніше повинні дати мені тисячу грошей.

Цар дав йому тисячу. Тоді продавець сказав:

— Всяку справу починай подумавши; не подумаєш — пошкодуєш.

Слова ці цар наказав написати на всіх стінах свого будинку для того, щоб кожен міг їх прочитати.

Одного разу цар покликав до себе цирульника. Коли цирульник йшов до царя, то його зустрів візир і запитав:

- Якою бритвою ти голитимеш пана? Цирульник показав свою бритву з дерев'яною ручкою.

— Ось цею, - сказав він.

— Для волосся царя повинна бути ось така бритва, - сказав візир і дав цирульникові золоту бритву.

Цирульник заткнув свою бритву за пояс і узяв в руки золоту бритву. На коли він увійшов до царя, то звернув увагу на напис. Цирульник був грамотний. Він прочитав: «Всяке справи починай подумавши; не подумаєш — пошкодуєш.» Цирульник дістав свою бритву і став голити пана, а золоту поклав перед ним на стіл. Цар з гнівом запитав його:

— Слухай, цирульник! Ти, мабуть, знайшов золоту бритву для мене невідповідною? Золоту виставив перед моїми очима, а волосся мені збрив бритвою з дерев'яною ручкою?

— Шановний пане! Самі ж ви написали: «Всяку справу починай подумавши; не подумаєш — пошкодуєш.» Ось я і вирішив узяти свою бритву, оскільки золоту дав мені візир і я не знайомий з цим інструментом.

Цар зажадав до себе візиря і сказав:

— Зараз же збрий цією бритвою своє волосся! Цирульник узяв золоту бритву і став голити голову візиря. Поки він голив, візир віддав Боові душу.

Виявилось, що цей візир ненавидів царя. Він умочив золоту бритву в отруту і дав її цирульникові. Якщо б цирульник не прочитав напису, то поголив би цареві волосся отруєною бритвою.

Цар подякував цирульникові за винахідливість і кмітливість, обдарував його і відправив додому.

Коли цар пішов розшукувати продавця розуму, то його вже не було: він кудись зник безслідно....