Жили собі лиска та заєць. У лиски була хатка льодяна, а в зайчика — луб'яна. Прийшла весна-красна, у лиски хатка розтала, а в зайчика стоїть по-старому. Лиска попросилась у зайчика переночувати та зайчика і вигнала.
Іде дорогою зайчик та й плаче, а йому назустріч пси: “Тяв, тяв, тяв! Чого, зайчику, плачеш?” А зайчик говорить: “Е, як же мені не плакати! Була у мене хатка луб'яна, а в лиски льодяна; запросилась вона до мене та мене й вигнала”.— “Не плач, зайчику,— кажуть пси,— ми її виженемо”.
Підійшли до хатки: “Тяв, тяв, тяв! Пійди, лиско, вон!” А вона їм з печі: “Як вискочу, як ухвачу, не стане і шерсті на хребту!” Пси настрашились і пішли.
Зайчик знов іде і плаче. Зустрічає його ведмідь. “Чого ти, зайчику, плачеш?” А зайчик говорить: “Е, дай мені спокій, ведмедю! Як же мені не плакати: була у мене хатинка луб'яна, а в лиски льодяна; запросилась вона до мене та мене і вигнала”.— “Не плач, зайчику,— говорить ведмідь,— я вижену її”.— “Ні, не виженеш; пси гнали — не вигнали, і ти не виженеш”.— “Ні, вижену!”
Пішли гнати: “Піди, лиско, вон!” А вона з печі: “Як вискочу, як ухвачу, не стане і шерсті на хребту”.
Ведмідь злякався і пішов.
Іде знов зайчик та й плаче. Зустрічає його бик: “Чого ти, зайчику, плачеш?” — “Ба, та як же мені не плакати: була у мене хатинка луб'яна, а в лиски льодяна; запросилась вона до мене та мене і вигнала”.— “Ходи, я її вижену”.— “Ні, не виженеш; пси гнали — не вигнали, ведмідь гнав — не вигнав, та й ти не виженеш”.— “Ні, я вижену!”
Підійшли до хатки: “Іди, лиско, вон!” А вона з печі: “Як вискочу, як ухвачу, не стане і шерсті на хребту”.
Бик злякався і пішов.
Іде знов зайчик та й плаче. Зустрічає його когут з косою. “Кукуріку! Чого, зайчику, плачеш?” — “Е, піди геть! Як же мені не плакати: була у мене хатинка луб'яна, а в лиски льодяна; запросилась вона до мене та мене і вигнала”.— “Ходім, я вижену”.— “Ні, не виженеш; пси гнали — не вигнали, ведмідь гнав — не вигнав, і ти, когуте, не виженеш”.— “Ні, я вижену!”

Підійшли до хатки: “Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лиску посічи! Піди, лиско, вон!”
А вона учула, злякалась, говорить: “Одягаюсь...” Когут знов: “Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лиску посічи! Піди, лиско, вон!” А вона говорить: “Кожух надіваю”. Когут втретє: “Кукуріку! Несу косу на плечі, хочу лиску посічи! Піди, лиско, вон!”
Лиска вибігла. Він її зарубав косою і став з зайчиком жити та поживати та добра заживати....