Жили-були дідусь, бабуся та внучка Оленка. І був у них город. Росли в городі капуста, бурячок, морква і ріпка. Захотілося одного разу дідусеві ріпки поїсти. Вийшов він у город. Іде-іде, а в городі жарко та тихо, тільки бджілки дзижчать та комарики дзвенять.
Пройшов дід грядку з капустою, пройшов грядку з бурячокок, пройшов грядку з морквою ... А от і ріпка зростає.
Тільки нахилився, щоб витягти ріпку, а з грядки хтось як зашипить на нього:
- Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Злякався дід і бігти. Біжить мимо морквини, біжить повз бурячок ... Аж п'яти виблискують. Ледве-ледве до хати добрався. Сів на лавку, віддихатися ніяк не може.
- Ну що, дід, приніс ріпку?
- Ой, бабо, там такий звір страшний сидить, що я ледве втік!
- Та годі, дід! Я сама піду, вже, мабуть, ріпку принесу ...
І пішла бабка в город, а в городі жарко та тихо, тільки бджілки дзижчать та комарики дзвенять.
Йшла-йшла баба повз грядки з капустою, повз грядки з бурячок, повз грядки з морквою.
Йде бабка, квапиться ...
А ось і ріпка. Баба нахилилась, щоб витягнути ріпку, а з борозни як зашипить на неї хтось:
- Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Злякалася баба так бігти.
Бігла-бігла вона повз морквини, повз бурячок, бігла повз капусти. Ледве-ледве до хатки добралася. Сіла на лаву, важко дихає, віддихатися не може.
- Ой, дід, твоя правда! Хтось там під кущем сидить, страшний такий, і пихтять. Ледве-ледве ноги забрала!
Подивилась на діда з бабою онука Оленка, пожаліла їх і каже:
- Я принесу ріпку!
Пішла Оленка в город. А в городі жарко та тихо, тільки бджілки дзижчать та комарики дзвенять.
Йшла-йшла і прийшла до того місця, де ріпка росла.
І тільки вона нахилилась, щоб витягнути ріпку, а з грядки знов:
- Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Засміялась тут Оленка нагнулася над грядкою, щоб розгледіти, хто там такий страшний сидить, і раптом побачила: лежить на грядці якийсь колючий клубочок, оченятами-намистинками виблискує і пихтять:
- Пшш-ппи-и-хх!
Засміялась дівчинка:
- Ах ти, їжачок, їжачок колючий! Це ти дідуся з бабусею налякав? Це ти їх додому прогнав?
А їжачок витягнув догори гостру мордочку і знову:
- Пшш-ппи-и-хх! Пшш-ппи-и-хх!
Потягнула Оленка ріпку раз, потягнула другий і третій і витягла ріпку. Та таку велику, круглу та жовтеньку.Взяла Оленка ріпку, їжачка в фартушок поклала - і додому. Бігла повз морквини, бігла повз бурячок, бігла повз капусти. Швидко-швидко бігла! І миттю до своєї хати прибігла. А назустріч їй дід з бабою вийшли. І питають:
- А де ж ріпка?
- А ось вам і ріпка!
Зраділи тут дід з бабою:
- Ну й онука у нас! Ну і Оленка! Молодець дівчинка! А як же звір цей - Пих страшний? Чи не злякалася чи ти його?
Розкрила тут Оленка фартушок:
- А ось вам і Пих!
Засміялися старички:
- Ну і молодець Оленка! Ну і смілива дівчинка!...