У давнину жила в одному селі жінка, і були у неї дві дочки - Велика і Маленька. Сестри були дуже різними. Велика була груба і зла, та ще і жадібна. А Маленька до всіх відносилася з добротою і була покірливої вдачі.

Послала одного разу матір Маленьку по воду до колодязя, що був неблизько від села.
Дійшла дівчинка до колодязя, стала воду набирати, раптом бачить, жебрачка йде, вся в лахмітті. А на самій-то справі це була зовсім не жебрачка, а чарівниця. Вона хотіла дізнатися, чи добра душа у дівчинки, ось і прикинулася жебрачкою.

- Дитя моє, я дуже хочу пити. Дай старенькій хоч крапельку води!

- Почекай трішки, бабуся, - відгукнулася Маленька. - Я тільки витягну відро.

Набрала дівчинка води і напоїла стареньку.

- Добра у тебе душа, дівчинка, - сказала жінка, напившись. - За це дам тобі подарунок. Хай відтепер, як станеш ти сміятися, у тебе з рота сипатимуться перлини!

Сказала це старенька і зникла. А у Маленької з тих пір з рота сипалися перлини всякий раз, як вона сміялася.

За це люди прозвали її Ма Пале, що означає "перлина".

Старша сестра, Велика, випитала у Маленької, як все було, і стало їй дуже завидно. Вирішила вона теж сходити до колодязя по воду. Дивишся, старенька чарівниця і її обдарує.

Відправилася Велика до колодязя, стала воду зачерпувати, зирк - стара жебрачка підходить, просить у Великої напитися.

Але в душі у старшої сестри не було жалості до людей.

- Ще чого, буду я всякій жебрачці воду подавати! І не подумаю! Навіть близько до мене не підходь!

- Ти зла і безсердечна дівчинка! - мовила чарівниця. - До того ж заздрісна, заздриш своїй сестрі. Так хай же всякий раз, як ти засмієшся, з рота у тебе вискакують жаби!

З тих пір старшій сестрі проходу не стало від насмішок односельців, і називали її тепер не інакше як Ма Пха-пьоу, що означає "жаба".
...