На дні моря трапилася біда - у морського дракона захворіла донька. Дракон був сильніше за всіх в морі: страшний довгий хвіст кільцями, з пащі вогонь. Всі його боялися: і акули, і риби, і медузи. І ось у дракона захворіла донька. Зібрав він у себе в палаці найкращих лікарів. Лікували вони драконові доньку на всі лади, поїли її всякими ліками - нічого їй не допомагало. Дочка все худла і синіла. Тоді дракон скликав своїх підданих і запитав:
- Що мені робити?
Тоді послали за каракатиці. Каракатиця поплавала навколо хворий і сказала:
- Треба дістати печінку живої мавпи.
Дракон розсердився:
- Щоб роздобути печінку живої мавпи, треба спочатку дістати живу мавпу! А де ж знайдеш її тут, на дні моря?
- Не сердься! - Сказала каракатиця. Вона була дуже стара і все знала. - Далеко на півдні є в морі Мавпячий острів. Пішли туди кого-небудь, тобі і привезуть живу мавпу.
За таким великим справою не пошлеш кого попало. Стали думати, кого б послати. Дракон говорить:
- Пошлемо акулу. Вона зубаста.
Каракатиця замахала всіма своїми вісьмома ногами:
- Ні! Ні! Хіба можна посилати акулу? Раптом вона проковтне мавпу разом з печінкою!
- Ну, тоді пошлемо рибу-пилу. Вона шмигає.
- Ні! - Знову сказала каракатиця. - А раптом риба-пила по дорозі перепиляти мавпу навпіл!
- Кого ж тоді послати?
- Ось що! - Сказала каракатиця. Вона була стара і все знала. - Пішли медузу. Всім відомо, що мавпа живе на суші. Значить, щоб дістати її, треба вилізти з води. А це може тільки медуза. Медуза хвалиться, що у неї чотири ноги і їй байдуже ходити по землі. Хай же дістане мавпу.
- Чуєш, медуза? - Запитав дракон.
- Чую, - сказала медуза. - Тільки мені ніколи до цих пір не доводилося діставати мавп. Мавпа - яка вона з виду?
- У мавпи червоне обличчя, червоний зад і короткий хвіст. Вона любить лазити по деревах і є каштани.
- А-а, - сказала медуза. Вона хотіла вже вирушити в дорогу, але задумалася і знову запитала: - А як дістають мавп?
- Звичайно, тобі силою мавпу не захопити. Ти маленька, а вона велика. Треба її обдурити.
- А-а, - другий раз сказала медуза і рушила було в дорогу, але знову зупинилася і запитала: - Як же я її на собі довезу, якщо я маленька, а вона велика? Мені буде важко.
- Що вдієш! Доведеться тобі потерпіти.
- А-а, - втретє сказала медуза, спливла з дна моря нагору і попливла по хвилях далеко-далеко на південь.
Всю дорогу медуза думала. Вона думала про те, як би їй обдурити мавпу, і дорога здалася їй короткою. А пливла вона цілих три дні.
Нарешті далеко-далеко попереду на синій воді показалася чорна крапка.
"Ось і Мавпячий острів!" - Подумала медуза.
Вона попливла швидше, добралася до берега, обтрусився і вилізла на сушу. І відразу ж вона побачила дерево, а на дереві червоний зад і короткий хвіст.
"Ось вона, жива мавпа!"
- Здрастуй, мавпа! - Заговорила медуза. - Яка гарна погода!
- Здрастуй, не знаю, як тебе звати. Погода гарна, це правда, а хто ти така і звідки взялася?
- Я - медуза. Я живу на дні моря. Мені захотілося погрітися на сонечку, і я спливла наверх погуляти.
Ненароком запливла сюди і вилізла на берег. У мене, бач, чотири ноги. Мені все одно, що по воді плавати, що по суші ходити. А славний у вас тут острівець!
- Кращий острів у світі, - сказала мавпа. - Подивися, які в нас високі дерева, скільки колом горіхів і каштанів. Тобі, мабуть, ніколи ще не доводилося бувати в такому прекрасному місці.
- Ну, як сказати! - Відповіла медуза. - Я похвалила твій острів тому, що я ввічлива. Але ти сама повинна розуміти, що я бачила...