У одного чоловіка був лагідний кіт, ніколи не робив шкоди. Як хазяїн не дасть сам, так він, бувало, мимо ласощів пройде і не гляне на них. Кіт одними мишами тільки й жив. Попервах йому було гарно, мишей було багато, а далі миші стали боятися, дарма не показувались з нори. Виткне, бувало, з нори головку, обдивиться навкруги і тоді тільки вилізе з нори, а як почує кошачий дух, так мерщій ховається поглибше в норку. Котові треба було хитрувати на всі лади. Іноді прикидався сонним або дохлим, а іноді, бувало, просиджував цілий день біля нори, чекаючи, доки миша виткнеться з нори.
Одного разу кіт просидів цілий день біля нори і жодної миші не впіймав. Тоді він, побачивши неподалік від нори край хворостини, котрий стирчав з криші, і повис на ньому передніми лапами. Молода миша виткнула голову з нори і побачила, що кіт висить, повернулась до нори і розповіла усім своїм родичам: “Братці! Я бачила новинку, радійте і веселіться...” — “Що таке?” — спитали подруги. “Та що, нашого ворога повісили! Тепер ми вільно будемо гуляти”. Миші одна за іншою почали витикатися з нори і потихеньку наближатися до кота. А стара миша, котра вже не раз була в бувальцях, сварилась на мишенят: “Не ходіть далеко, а то він вас обдурить; знаю я його хитрощі. Може, він висить без вірьовки, тоді бережіться”.

Мишенята не послухались старої миші, всі вилізли з нори і на радощах налагодились відслужити молебень своєму богові, що позбавив їх від лютого ворога. Тут кіт ожив і миттю кинувся до мишей і ну їх хапать! Чимало тоді перепсував їх, штуки три задушив до смерті, а кілька штук скалічив, ледве повтікали, куди яка попала. Кіт сів біля нори і стеріг мишей, доки смикнеться яка до нори ховатися у своє гніздо. Після того миші перейшли жити в інше місце....