Жив колись один цар, імені якого тепер уже ніхто не пам'ятає. Славився він своєю красунею дочкою. Багато хто хотів узяти її в дружини, але старий ні за що не бажав розлучатися з нею. Одного разу дівчину викрали. Царя охопив відчай. Не знаючи, що зробити, щоб знайти дочку, він скликав всіх своїх сусідів і сказав:

— Горе мені! Дочка мою викнадена. Чи не знайдеться серед вас сміливець, який би відшукав і повернув мені дочку. Але всі мовчали. І раптом з натовпу пролунав голос:

— Ми, що тут сидять, не в силах допомогти тобі. Але я знаю того, хто може це зробити. Недалеко звідси живе Учитель восьми братів. Звернися до нього.

Зрадів цар і негайно ж відправився до Учителя восьми братів. Той прийняв його добре і, дізнавшись про його горе, мовив:

— Тільки мої учні можуть тобі допомогти.

І він покликав своїх учнів. Коли хлопці з'явилися, цар звернувся до них з питанням:

— Що ви умієте робити? Старший брат сказав:

-—- Я можу і вдень і в найтемнішу ніч йти слідами будь-якої живої істоти. Другий хлопець сказав:

— Я умію бачити будь-які предмети на найдальшій відстані.

Третій хлопець сказав:

— Я умію переправлятися через моря і річки на своїй шапці.

Четвертий хлопець сказав:

— Я умію вкрасти предмет так, що ніхто цього і не помітить.

П'ятий хлопець сказав:

— Я умію пострілом з рушниці вибити здобич з лап будь -якого птаха.

Шостий хлопець сказав:

— Я умію на льоту ловити падаючі зверху предмети. Розповіли про своє уміння і останні два брати. Вислухавши хлопців, мудрий чоловік каже:

— Знайдіть мені мою дочку. Тому з вас, хто це зробить, я віддам її в дружини.

Брати охоче відправилися на пошуки. Старший брат швидко знайшов слід дівчини в лісі, де вона гуляла. Всі дружно пішли по сліду. Але слід кінчився. Вдалині розкинувся безкрайній степ.

Тут проявив свої здібності другий хлопець. Він швидко оглянув місцевість на десятки тисяч кроків навколо. Недалеко він побачив річку з навислими над нею скелястими берегами. По той бік ріки на скелі сидів величезний двоглавий орел, тримаючи в своїх пазурах дівчину. Брати поспішили до річки. За допомогою шапки третього хлопця вони переправилися на інший берег.
Четвертий хлопець, непомітно підкравшись до хижака, вивільнив дівчину з його страшних кігтів і поспішив назад до чекаючих його братів. Але тільки він спустився з скелі і приєднався до братів, як орел зрозумів, що його обдурено. Він змахнув могутніми крилами, закривши ними півнеба. Покружлявши над хлопцями, він вихопив з їх рук дівчину і знову злетів високо-високо.

Першим схаменувся п'ятий брат. Він підкинув рушницю — пролунав постріл. Впустив орел дівчину, і там як камінь полетіла вниз. Але не дрімав шостий хлопець. Він зловив дівчину на льоту, не давши їй розбитися об гострі скелі.

Орел не бажав розлучатися з своєю здобиччю. Він знову погнався за братами. Але сьомий хлопець миттєво збудував величезну залізну фортецю. Брати і дівчина сховалися за товстими неприступними стінами. Тепер гонитва їх не страхала. Але як дістатися до аулу, де живе батько дівчини? Варто їм покинути фортецю, як ворог знову наздожене їх. Тут виступив вперед наймолодший брат і сказав:
— Зараз ми будемо біля юрти царя!

І він тричі ударив ногою об землю. У ту ж хвилину вони опинилися перед Знаменитою людиною. Гаряче обіймаючи дочку, він запитав у хлопців, хто з них врятував дівчину.

Хлопці сказали, що вони всі рятували його дочку, що жоден з них без допомоги інших не повернув би дочка батьку

Задумалася цар. Адже він обіцяв видати дівчину заміж за той, хто її поверн...