Одна сорока вивела своїх дітей у луг, щоб вони вчилися ловити мишей, маленьких куряток їсти та й скреготати. Каже до них стара: “Ви поки учитися скакати по галузках, а я іду тим часом та й знайду яке курятко, та й буде харчування”. Полетіла вона до села, а молоді сорочата скачуть собі та й учаться скреготати. А тут йде лугом лис. Іде лис та й каже сам до себе: “О, це гарні, молоді, годовані сорочата, треба б якось їх дістати!” Підходить він під то дерево, що вони на ньому сиділи, та й ліг собі і каже: “Які ви, сороки, завеликі, такі вже за-розумні!” А вони повитягали голови у долину та й кажуть: “А хто то там? А хто то там?” Каже лис: “Я курка!” — “Курка? Та наша неня пішла по курята у село, зараз нам принесе, а ми будемо їсти”. Каже лис: “А я вам й кажу, що які ви завеликі, такі вже зарозумні?! Та то ваша неня у мене була. Прилетіла та й каже: “Курію, курію! Ти би не продав для моїх сорочат двох курят?” А я їй кажу: “Чому би ні? Я і всі продам, якби лиш хотіли їсти моїх курят, бо дуже тверді”. А ваша неня каже: “Коли б попробувати одне, якби могли їсти, то я би купила усі у тебе”.
Каже він те, а сорочата дивляться на нього та й слухають, що він каже. Але лис каже: “Кажу я вашій нені: “Ану я понесу їм одне куря, хай спробують; побачу, як зможуть їсти, то вернуся та й понесу їм решту”. Та я вам приніс осьде одне куря на пробу”. А сорочата як то вчули, як заверещали з радості, то на півмилі було чути. Каже лис: “Огі на вас! Та чого верещите одна з іншою? Ходіть сюди!” Злетіли вони на найнижчу галузку, а лис каже: “Як ви будете так рватися до курей, як кричите, то нема вам що і показувати. Ви маєте пробувати, чи можете їсти, чи ні моїх курят”. Каже: “Будьте тихіші, будьте спокійні, то буде добре. Я,— каже,— зараз вам покажу, як ви повинні до того куряти братися”. Та й сів собі на задні лапки, а хвіст пустив перед собою поміж ніг та й каже: “Ідіть, оце куря; ходіть та спробуйте”.
Сорочата одна за другою — п'ять їх було — як попадали з дерева та причепилися до його хвоста і скубуть, кожна хоче покуштувати. Каже лис до них: “Хутко, хутко, сараки, притискайте дзьобочками, котра перша угризе, та ціле куря до гнізда понесе”.
Сорочата як то учули, та й пилують, дзьобають швидко, намагаються кожна найскоріше, а лис лиш припав та й трьох схопив, одну у лапи, а одну у зуби — та й хруп-хруп, поїв усіх. Отже з'їв він тих сорок та й облизався і ліг спати. Але прилетіла стара сорока, держить у дзьобі маленьке курятко та й кличе:
— Ходіть, мої солоденькі, маленькі, маю для вас курятко жовтеньке.
А лис озивається:
— Сховай собі, стара, на обід, Бо твої діти пішли у мій живіт....