Жили за старих часів в Ськоне бідні торпарі, чоловік з дружиною, і був у них один-єдиний син. З малих років любив хлопчик з рушницею за спиною бродити. І прозвали його Мисливець Брюте.

Немало часу пройшло, підріс Брюте, став рослим і сильним. Ось одного разу пішов він по звичаю своєму в ліс на полювання і бачить: на вершине голої скелі дитя мале сидить і руками від величезного орла відбивається. А орел так і кружляє над ним, так і норовить каменем на нього впасти. Зарядив Брюте рушницю, прицілився і поцілив в орла. Той і впав як мертвий.

Вліз Брюте на скелю, щоб дитяти зняти, тільки виявилось, що врятував він зовсім не дитя людське, а тролленя. Задумався було Брюте: "Ніби дарма орла занапастив. Чого троля жаліти?" Але поглянув на тролленя і побачив, що той добрий і ласкавий. А тролленя ніби думки його відгадав і говорить:

- Не засмучуйся, що ти орла занапастив. Не орел це зовсім, а злий троль, що присягнувся наше сімейство занапастити. Багато він нам бід і горя заподіяв. Спасибі тобі, добрий мисливець! Підемо зі мною! Винагороджу я тебе по заслугах.

Привіло тролленя Брюте до себе додому. Почули старі тролі, що Мисливець їх дітище від орла врятував, і захотіли його обдарувати - привели в свою скарбницю і говорять:

- Вибери собі тут зі всього, що придивиться, три скарби.

А вибирати є з чого: тут і золото, і срібло, і коні, і золоті карети! Стоїть Брюте, очі у нього розбігаються. Побачило троленя його розгубленість, підкралося і тихенько шепоче:

- Бери сірого ослика, дерев'яну дудочку та стару рушницю!

Послухався Брюте і узяв все, що троленя йому порадило. Розпрощався він з тролями і йти зібрався. А троленя йому знову шепоче:

- Королю якраз майстерний мисливець потрібний. Спробуй до нього на службу найнятися!

Послухався Брюте троленя і цього разу. Пішов він в королівський замок і найнявся до короля в мисливці. Став він королеві служити, і знадобилася йому дерев'яна дудочка і стара рушниця, що він в подарунок від тролів отримав. Вийде Брюте в ліс, заграє на дудочце, а до нього з усіх боків яка хочеш дичину злітається та збігається. Встигай лише прицілюватися та стріляти. А рушниця його теж без промаху била.

Ніколи ще на королівському столі такої багатої дичини не було, і ніколи ще жоден мисливець в такій милості, як Брюте, у короля не був. Розсердилися королівські придворні і чекали тільки випадку, щоб досадити Брюте і позбавити його королівській милості.

А у Брюте і в думках не було, що проти нього зло затівають. І не думав він зовсім приховувати, як дичину для королівського столу здобуває. Незабаром дізналися недруги всі його таємниці. Пішли вони до короля і говорять, що так, мовляв, і так, Брюте-злий троль, знешкодити його треба. А хоче врятувати своє життя хай же добуде вкрадену злою відьмою королівську дочку.

Наказав король покликати Брюте і питає його:

- Хочеш врятувати своє життя? Поверни мені принцесу! Знаємо ми, що ти з тролями водишся!

- Помирати зараз у мене бажання не має. Вже краще покласти на цю справу життя і відшукати принцесу, - сказав Брюте королеві, а сам подумав: "Пробуватиму щастя. Хто сміливий, той і цілий!"

І пішов собі.

Стоїть він біля воріт королівського замку і не знає, куди йому шлях тримати, де принцесу шукати.

- Ех, було б зі мною тролленя! - сказав він сам собі і пригадав раптом про ту даровану дудочку.

Витягнув він дудочку і заграв. Чує: стогін по лісу, рев та свист. Не встиг він і оком змигнути як опинився перед ним маленький сірий ослик.

- Забув ти мене з собою узяти, -мол...