Знайшла собі якось лисиця пиріжок, серединку виїла, а замість серединки напхала піску з багнюкою. Тоді пішла собі далі. Іде, аж пастухи пасуть худобу. Прийшла вона до пастухів та й каже їм:
— Пастушки, пастушки, ви дайте мені бичка-третячка, а я вам віддам пиріжок.
Пастухи дали лисиці бичка-третячка, а лисиця пастухам віддала пиріжок. Віддала пастухам пиріжок та й каже їм:
— Не їжте його, доки я з бичком зайду за гору! Пастухи так і зробили. А лисиця як тільки зайшла за гору,
так швиденько повела бичка-третячка в лісок. Прийшла ли¬сичка в лісок та й давай собі сани вирубувати, рубає і при¬мовляє:
— Рубаю, рубаю один раз! Рубаю, рубаю два! Рубаю, рубаю три! Рубаю, рубаю чотири! Рубаю, рубаю п'ять! Рубаю, рубаю шість! Рубаю, рубаю сім! Рубаю, рубаю вісім! Рубаю, рубаю дев'ять! Рубаю, рубаю десять!
І зробила сани. Запрягла до саней свого бичка-третячка та й поїхала. їде, їде, аж біжить заєць.
Лисичко-сестричко, поїду і я з тобою.
Ой ти, зайче косий! Хіба ти не бачиш, що мій кінь плохенький, сани мої благенькі і сама я ледве їду? Та не¬хай уже, їдь собі! Сідай на сани!
Поїхали вони удвох. їдуть, їдуть, аж біжить вовк.
Кумонько-голубонько! Пусти мене на саночки!
Ох ти, вовче — негар¬ний хлопче! Хіба ти не ба¬чиш, що коник мій плохень¬кий, сани мої благенькі, а ми й так уже вдвох їдемо? Ще й ти просишся! Але не¬хай, їдь собі! Сідай на сани!
Поїхали вони утрьох. їдуть, їдуть, аж біжить ведмідь.
Кумко-голубко, поїду і я з тобою.
Ой ти, клишоніг! Хіба ти не бачиш, що кінь мій плохень¬кий, сани мої благенькі, а ми й так уже втрьох їдемо? Ще й ти просишся з нами їхати! Але нехай, їдь собі! Сідай на сани!
І поїхали вчотирьох. їдуть, їдуть, аж біжить лис.
Лисичко, поїду і я з тобою.
Хіба ти не бачиш, що ми і так їдемо вчотирьох? А кінь мій плохенький, сани мої благенькі. Коли б ще не обламалися, як ти сядеш. Ну, та нехай, їдь собі, нічого не вдієш! Сідай на сани!

І поїхали вони вп'ятьох. їхали, їхали, аж ось сани трісь! — і поламалися. Вони всі й попадали додолу. Упала лисиця та й давай сваритися:
— А що, хіба я не казала: мої сани благенькі, коли б не обламалися?! Аж воно так і є! А все ви винні. Понасідало повні сани!.. Що ж його робити?! Треба думати й гадати, як те лихо виправляти!.. Та що тут довго думати? Нехай заєць іде дерево на сани рубати, бо він перший напро¬сився їхати!
Пішов заєць до лісу дерево на сани рубати. Рубав, рубав, а приніс одну різку березову! Як почала лисиця зайця лаяти:
— Тобі, зайче косий, мабуть, і лісу не було! Ходи ти, вовче, дерево на сани врубай: ти сідав слідом за зайцем!
Пішов вовк до лісу дерево на сани рубати. Ходив він, ходив лісом, доки знайшов-таки корчомаку. От і приносить її до ли¬сиці. Як стала лисиця на нього сваритися:
А ти, вовче, ти, поганий хлопче! Чи тобі також лісу не було! Які ж із корчомаки сани? Ходи ти, ведмедю, сани робити!
Пішов ведмідь до лісу дерево на сани шукати. Вирвав він ялину й тягне її до лисиці. Як приволік він до лисиці, як стала на нього лисиця сваритися:
— Ох ти ж, клишоноге невдатний! Які ж із неї сани?.. Хо¬ди ти, лисе, сани робити!
Пішов лис до лісу дерево на сани рубати. Ходив він, ходив, рубав, рубав і зрубав патичок вільховий. Як приніс лис пати¬чок вільховий, як лисиця давай на нього гримати:
— Чи тобі лісу не було? Та сам подивися, які з цього дрючка сани?
Доведеться самій іти дерево на сани рубати! Пішла лисиця лісу рубати. Прийшла та й каже:'
— Рубаю, рубаю один раз! Рубаю, рубаю два! Рубаю, ру¬баю три! Рубаю, рубаю чотири! Рубаю, рубаю п'ять! Рубаю, рубаю шість! ...