Якось навесні зустрілися ведмідь, вовк, собака і заєць. Вони скаржилися один одному на те, як погано жилося їм взимку: було холодно і важко добувати їжу. І стали вони радитися.
- Давайте жити разом, так буде краще! - Сказав ведмідь.
Всі погодилися з цим. Побудували вони хату на лісовій галявині і почали жити разом. Як-то раз ведмідь каже:
- Друзі, пора готуватися до зими: треба б купити нам корову. Собака буде пасти її. Дивишся, до зими наберемо пуд масла.
Решта охоче погодилися з ведмедем. У той же день вони пішли на базар, продали дров ягід і на виручені гроші купили корову.
Собака кожен день виводив корову на галявину і пас її, а вовк щовечора доїв. Заєць вивідував, де краще трава для корови, а ведмідь розпоряджався всім господарством.
Так минуло все літо, і до осені друзі зібрали цілий пуд масла.
- Треба поставити масло в хату, під дах, - сказав ведмідь .- Нехай ніхто поки не чіпає масло. Коли настане зима, будемо брати його потроху і смажити картоплю.
Знову всі погодилися з ведмедем – посудину з маслом підняли і, заховали під дахом хати.
Одного разу ввечері вони сиділи за чаєм: раптом хтось постукав. Послали зайця відкривати двері.
Бачать - прийшла лисиця, а в лапі Кумган (металева посудина для води) тримає, а сама лагідна, тиха й низько вклоняється.
- Здрастуйте, дорогі друзі! Добрий вечір! Господарі привіталися з нею і запросили пити чай.
Села лисиця за стіл і почала говорити тихо і скромно:
- Я одинока сирота. Візьміть і мене в свою сім'ю.
- Гаразд, сьогодні будемо радитися, взяти чи не взяти тебе в нашу сім'ю, завтра прийдеш за відповіддю, - сказав їй ведмідь.
Лисиця подякувала господарям за чай і пішла.
- Шкода її. Така вона скромна і тиха, треба прийняти, - вирішили господарі.
На другий день вранці прийшла лисиця. Оголосили звірі про своє рішення прийняти її в свою сім'ю. І стала лисиця у них жити.
Вела вона себе скромно, всіх слухала і всіма силами намагалася догоджати не тільки ведмедю, вовку і собаці, але навіть і зайцю.
Незабаром лисиця дізналася, що під дахом хати захованомасло. Вирішила вона одна з'їсти масло і стала придумувати хитрість.
Нарешті придумала - на те вона і лисиця!
Якось увечері лисиця сказала, що йде перевірити, чи міцно замкнені ворота. Вийшла вона за двері, підійшла до вікна, постукала до нього і запитала не своїм голосом:
- Чи дома лисиця-сирота?
- Вдома, вдома, зараз прийде з двору, - відповіли їй.
- Скажіть їй, щоб вона зараз же йшла до нас-дати ім'я новонародженому борсуку.
- Добре, - відповіли з дому. Лисиця повернулася в хату.
- Лисичка, зараз тільки приходили звати тебе до новонародженого борсука, - сказав ведмідь.
- Що ж, треба сходити,- відповіла лисиця. Зібралася вона і вийшла з хати. Обійшла вона хату колом, стрибнула під дах, знайшла масло і стала його їсти. Наїлася лисиця доситу, відпочила і повернулася додому.
- Чим пригощали?-Запитали її.
- Смаженим гусаком, вареної куркою і маслом,- відповіла лисиця і облизала масні губи.
- Яким ім'ям назвали? - Запитала собака.
- Вершечком, - відповіла лисиця.
На наступний день лиса сказала, що їй знову треба йти давати ім'я, а сама вийшла, забралася під дах і з'їла масло вже до середини.
- Яке ім'я дали новонародженому? - Запитав лисицю заєць, коли вона повернулася.
- Серединка, - відповіла лисиця. На третій день лисиця знову залізла під дах і з'їла все масло. Вона дочиста вилізала батман і повернулася додому.
- Яким ім'ям назвали?-Запитав її ведмідь.
- Наостанок, - відповіла лисиця.
А тут підійшла і зим...