Юний Роберт, син лорда Лемтона, дуже любив вудити рибу. Якраз недалечко від замку текла річка Уїер, а в ній водилася крупна жирна риба. Там хлопець риболовив досхочу.
Ось раз сидить він на березі, задивився на воду, як вона тече трімко, і не помітив як поряд сіла його сестра Джейн.
Як риболовля брате?- питає.
Риболовля знатна, бачиш, скільки я риби наловив.
Заглянула Джейн в баддю, де била хвостами спіймана риба, і говорить:
— А там ще щось плаває. Не то рибка, не то черв'як.
Джейн довго роздивлялася незнайому тварюку: тіло довге, кругле, головка плоска і хвостом вертить безперестанку.
— Недобре те створіння, бач які злі очі, так і виблискують.
— Пусте, це всього лиш маленька змійка, - сказав Роберт і глянув на небо. Ходімо вже додому.
Змотали віни вудки, узяли баддю з рибою, і пішли додому. Минули круглий зелений горб, підійшли до старого колодязя. Воду з нього давно перестали брати, і хлопчиська любили кидати туди камінчики. Зупинилися брат з сестрою у колодязя, заглянули в темну глибину. Раптом Роберт сунув в баддю руку, вийняв змійку і говорить:
— Навіщо нести додому всяку дрібницю? — Хай плаває.— І кинув її в темну спокійну воду.
Пройшов рік, пройшов інший. Минуло Роберту п'ятнадцять років. А тут зібрався лорд Лемтон на війну. Став Роберт просити батька, щоб узяв його з собою. Боїться батько, не хоче брати сина. Але все-таки прохав його Роберт, і поїхали вони воювати разом.
— Не повернуться вони додому, - плакала леді Лемтон, - не мабуть мені більше за ні сина, ні чоловіка.
Утішає її Джейн, а у самої сльози так і ллються.
Не повернувся лорд Лемтон, склав голову в кривавій січі з турками. Та пройшов війну Роберт, п'ять років не бачив він рідної землі, перш ніж повернути в рідні краї. Довгим був зворотний шлях, і ось ступив нарешті Роберт на англійський берег. Ось вже рідні місця; защемило у нього серце — скоро обійме матінку з сестрою.
Але що це? Поля навколо лежать голі, чорні, замість села — попелище. Не чутно ні голосу людського, ні гавкоту собак. Страшно стало Роберту: раптом і Лемтонській замок згорів? Ні, на щастя, цілий його замок. Під'їхав Роберт ближче — всі вікна і двері щільно замкнуті, трава у дворі до пояса стоїть. В'їхав Роберт в двір, парадні двері трохи прочинилися, і в щілку виглянула сестра. Роберт її не відразу і впізнав: виросла Джейн і стала красивою дівчиною.
— Ох, Роберте! — вигукнула Джейн і вибігла назустріч.— Нарешті ти повернувся. Врятуй нас, брате!
— Врятувати? Від кого? Що тут у вас трапилося, мила сестроа? Матінка де?
— Матінка не виходить з опочивальні. Якщо ти не врятуєш нас, всі ми загинемо.
Обійняв її брат, перестала вона плакати і говорить:
— Йдемо на берег, покажу тобі чудовиська, страшніше за яке не бачив світ.
Пішли брат з сестрою по стежині, що вела до річки Уїер. Ось і зелений горб, тільки вершина у нього гола, а по схилах борозна біжить, і трава в ній вся як зідрана. Скоро заблищала на сонці річка.
— Дивися, - махнула рукою Джейн.
Глянув Роберт, куди сестра махнула, і скрикнув від подиву. Посеред річки стирчить з води скеля, і обвиває її чорними кільцями чудовисько, схожого на величезного змія.
Розповідає Джейн братові: Щодня носимо ми йому молоко від дев'яти корів. Нахлебчеться змій молока і нікого не чіпає. А не знайдеться дев'яти корів — біда! Повзає він по околицях, вивергає з пасти полум'я. Що трапиться на шляху — спалює дотла. Ти бачив, все довкруги мертве — і поля, і дерева. Наша земля більше не може нас прогодувати, і багато людей пішли з цих місць. А ті, хто залишився,...