Як-то в свято зібрався кум Матей відвідати свого друга, кума Іржи. Неподалік від будинку кума Іржі зустрів його сина.
- Що твій батько робить? - Питає.
- Та ось тільки що збирався обідати, а коли побачив, що за току ви йдете, встав з-за столу і звелів усі страви прибрати.
- А що так?
- Батько каже, що ви у нас багато б з'їли, так краще хай мама все сховає.
- І куди ж вона все заховали,
- Гуся в грубку, окіст на піч, ковбаси з капустою на припічок, пироги в шафу, а два жбана пива під лаву.
Кум Матей не став більше розпитувати хлопчика, посміхнувся і пішов своєю дорогою.
- Здорово, куме, - привітав його Іржі, коли гість переступив через поріг .- От жаль, що не прийшов ти на хвилинку раніше: міг би з нами пообідати. А ми тільки-тільки з-за столу. І, як навмисне, сьогодні у нас нічого від обіду не залишилося. Не знаю, чим тебе і пригостити.
- Ніяк не міг я, милий кум, раніше прийти. В дорозі затримався. Розумієш, сталося зі мною по дорозі диво.
- А що таке?
- Іду це я за току, дивлюся - повзе в траві величезна змія. Ну, думаю, треба вбити. Вбив, подивився потім - ну і дивовижна змія попалася! Голова величезна, не менше того окосту, що у вас на печі лежить. Сама товста, на кшталт гусака, який у вас у грубці захований, і довга, як ковбаси, згорнуті он на тому припічку. І що ж ти думаєш: м'ясо у неї виявилося біле-біле. Точнісінько в точку, як здобні пироги, замкнені у вас в шафі. А крові з тієї змії витекло стільки, скільки пива у двох жбани, що там під лавкою стоять.
Соромно стало куму Іржі за свою жадібність. Звелів він дружині все на стіл ставити і гостя частувати.
...