Одного разу вийшов їжак зі своєї нори подивитися на божий світ. Було то восени, у неділю. Вирішив їжак: “Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!” І пішов. Думає собі: “Щоб дорога була коротша, піду навпростець”. Але поза корчем йому зустрівся заєць, який роздивлявся у капусті, чи велика та виросла. “Ого-го! — каже їжак,— швидке створіння тут!” — “А ти,— відповідає заєць,— такий твій рід здавна, і ти такий! Загинеш з твоєю ходою і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами!” Їжака ж найбільше вразило те, що заєць вважає його ноги кривими. “Ти,— каже їжак,— мене береш на сміх? Якщо ти такий великий пан, то позмагаймося, хто кого переможе в бізі”. Посперечалися на п'ять дукатів і пляшку горілки. Заєць пропонує: “Ану, побігли”.— “Ні,— каже їжак,— ще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, щоб вона знала, куди я пішов”.

А заєць був радий, бо був голодний. Думає він собі: “Для мене це добре, поїм капусти, значить краще буду бігати”. Приходить їжак до своєї нори і каже жінці: “Знаєш, жінко, маю клопіт”.— “Який?” їжак розповідає: “Посперечалися ми із зайцем, хто кого переможе в бізі”. І усе розповів їй про заклад. “Чи ти здурів, чи що? Як ти міг сперечатися із зайцем щодо бігу?” — “Мовчи, жінко,— каже їжак,— якось то буде. Ми мусимо виграти тих п'ять дукатів і пляшку горілки. Збирайся, жінко, і ходи зі мною разом”. Ідуть вони, а по дорозі їжак учить жінку, що вона має робити. Каже: “Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у цьому кінці, у борозні, і ти маєш на цьому місці стояти. Коли ж прибіжить заєць до тебе, так ти маєш сказати: “Я вже тут!” А прийде він у той кінець до мене, то я так само скажу: “Я вже тут!”
Приходить він до зайця і каже: “Ну, я вже готовий!” Поставали вони у кінець ниви, і заєць каже: “Мусимо бігти за командою; на команду раз, два, три маємо відразу починати бігти”.— “Добре”. І став заєць в одну борозну, а їжак в іншу і на команду раз, два, три побігли. Заєць біжить, що сили має, на інший кінець ниви, а їжак залишився на місці. Прибігає заєць у кінець ниви, а там каже їжачиха: “Я вже тут!”
Дивується заєць, що їжак такий прудкий, що зміг його перемогти. Просить спробувати ще раз. Побігли. Прибігає заєць у кінець ниви, а їжак піднявся догори і каже: “Гов-гов! Я вже тут!” Заєць знову просить ще раз спробувати. Прибігає в інший кінець, а там знову їжак (а то була їжачиха).

Так бігав він дев'яносто і дев'ять разів, а на сотий раз як спробував бігти, скільки сили мав, тільки піднявся, та й серед ниви упав.
Отак закінчилася справа їжака із зайцем.
Ніколи не треба сміятися з бідного, хоч би який він був нещасливий, бо сміх іноді вбиває....