Жили собі чоловік з жінкою. Вже на старості років народився у них син. Назвали його Іваном. Не встиг син навчитися ходити, матері не стало. Батько незабаром одружився ще раз. Від другої дружини народилося ще троє дівчат.

Мачуха відразу ж не злюбила Івана, а коли він підріс і почав ходити в школу, стала подумувати, як би і зовсім зжити його світлу.

У Івана було улюблене лоша. Він постійно грав з ними, годував і пестив. І коли повертався з школи, кожного разу спочатку біг до лошати, і тільки потім вже заходив в будинок.

Думала-думала мачуха, як погубити пасинока, і ось що придумала. Випекла для нього коржики, підмісивши в тісто отруті.

Іван того дня, як завжди, прийшовши з школи, загорнув до свого улюбленого лошати. Прийшов в хлів, а лоша стоїть в нім засмучене.
Що сталося, чому сумне? - питає Іван.

- Як же мені не бути сумним, - відповідає лоша. - Мачуха хоче отруїти тебе: вона випекла для тебе коржиків з отрутою.
От же лихо, ну що ж не буду їх їсти.Увійшов до хати, а мачуха до коржиків пригощає. Взяв Іван, вдав що їсть, а сам побіг на на вулицю і там гуляв з своїми однолітками. Як коли прийшов додому, мачуха дуже здивувалася -”Як же це він зумів залишитися в живих?'- думає. І надумала звести його зі світу вірнішим способом. Підвісила вона на інший деньна тоненькому мотузочку над дверима гостру сокиру. Прийде хлопець школи, хлопне дверима і сокира впаде йому прямо на голову.

Але Іван, як і завжди, перш ніж увійти до хати, забіг до свого улюбленця - лошати. Глянув а лоша знову сумне-сумнісіньке.

- Що ти знову такий сумний?- питає Іван.

- Як же мені не засмучуватися, - відповідає лоша, - якщо мачуха хоче в що б те не стало погубити тебе. Вона повісила над дверима сокиру, і як тільки ти закриєш двері, сокира впаде і розіб'є тобі голову.
Ну що ж зробиш — буду обережний.- каже Іван.
Пішов він до хати, та не заходив а лиш дверима гупнув, від того сокира і впала. Лютує мачуха: 'Як же це пасинку вдається уникати неминучої смерті? Тут щось не так». Пішла вона до лихої ворожки за порадою.
- Так і так, - говорить вона знахарці.- Залишився від першої дружини мого чоловіка хлопчина. Хлопчина недолугий. Я пробувала і так і отак позбавитися від нього, а нічого у мене не виходить.

Знахарка говорить мачусі:

- У нього чаклунське лоша. Треба спочатку з ним розібратись а, потім легко буде і з хлопчиком управитись.

Повернулася мачуха додому і ну пиляти чоловіка: заколи та заколи лоша. І кусає ніби він її, і брикає і взагалі ніякого життя від нього не немає, одні збитки. Шкода було чоловікові лошати, та що поробиш, довелося поступитися наполяганням дружини.

Пішов на ранок Іван в школу, а батько почав вити мотузок, щоб міцніше прив'язати лоша, коли стане його колоти.

Повернувся Іван додому і насамперед йде до лошати. Стоїть лоша у сльзах усе.

- Що трапилося? - запитав Іван.

- Поки що не трапилося, але скоро трапиться, - сказав лошати. - Мачуха ходила до знахарки, та їй сказала, що я тебе від смерті рятую. Зараз батько твій в хаті в'є мотузок, щоб міцніше прив'язати мене, коли колотиме.

- Що ж нам робити? - заплакав з горя Іван.

- Ти спробуй ось що зробити, - говорить лоша. - Йди в хату і скажи батьку: я виростив лоша, дозволь мені останній разок прокотитися на нім по двору. Батько вирішить, і ти скоріше сідай на мене, а коли сядеш, побачимо що буде.

Іван увійшов до хати. Бачить: батько в'є мотузок.

- Навіщо тобі знадобився мотузок, батько?- питає Іван.

- Та ось дружина прохала заколоти лошати, - відповідає батько, - мотузок може з...