Жив собі у деякому царстві, в деякому державстві цар. І був у нього син Іван Іванович — царевич. Цар його не пускав нікуди до вісімнадцяти років, щоб ні на що не задивлявся, не пустував. Син почав про¬ситися:
— Таточку рідний, пустіть світу побачити!
Цар дав йому роту солдатів, коня, збрую, меч, рушницю, їздив, їздив царевич, полював, полював лісами та хащами. Якось виїжджає він на галявину трохи перепочити. Аж на тій галявинці Баба Яга — кістлява нога засіяла льон. Та й послала трьох дочок — двох рідних, третю падчірку — льон полоти. Побачили вони царевича, а він їх. От старша дочка й каже:
— Ех, який парубок гарний та гожий! Якби він одружився зі мною, я б йому виткала килим, якого в усьому царстві не знайдеш!
А середня дочка каже:
— Це в тебе не казка, а приказка! Ось якби довелося йому зі мною одружитися, то я б своїм прядивом одягла роту солдатів, сама вдяглася і його б зодягла!
А він усе це чує. Ну, а третя, падчірка, каже:
— У вас ні казки, ні загадки! Ось моя казка і загадка: якби судилося йому мене взяти за себе заміж, то я б йому народила дванадцять синів-соколів — голос у голос, волос у волос, на чолі зірка, на потилиці місяць, по коліна ноги в золоті, а руки по зап'ястя у сріблі!
А він усе це чув. Послухав і поїхав додому. Приїжджає, а цар питає:
— Що, ласкавий мій синку, де бував, що де бачив, що де чув?
Він каже:
— Батечку! Ніде я не бував, нічого не чував, а тільки бачив у хащі, в лісі, Баба Яга — кістлява нога вирубала галявку, насіяла льону й прислала дочок льон полоти. Побачили вони мене, то старша дочка й каже, що якби я взяв її заміж, то вона б мені килим виткала, що такого в усім царстві, в усьому державстві не знайдеш! А середня каже: «Гей, сестро! Я 6 йому більшу загадку загадала: я б своїм прядивом
одягла роту солдатів, сама одяглася і його б зодягла!» Ну, а третя, падчірка, каже: «Це у вас ні казки, ні загадки. Ось моя казка і загадка: я б йому народила дванадцять синів-соколів — волос у во-лос, голос у голос, по зап'ястя руки в сріблі, по коліна ноги в золоті, на чолі зірка, на поти¬лиці місяць».
Ну, тоді цар говорить:
— Краще, синку, ту взяти, яка народить дванадцять синів, як соколів,— волос у волос,
голос, у голос, по зап'ястя руки в сріблі, по коліна ноги в золо¬ті, на чолі зірка, на потилиці місяць. У нашому царстві богати¬рів мало, то буде більше!
Тоді він, царевич, каже, що вона одягнена в дрантя, негарна.
А батько каже:
— Нічого, синку, бери! Коли ти царевич, то й вона буде царівною! Звісно, мачуха одягає її погано, щоб ніхто не загледівся!
Поїхав царевич свататися. То Баба Яга одмовила його,— сказала, ніби падчірка нічого не вміє робити. Тоді він зустрівся з падчіркою, а вона його вчить:
— Баба Яга поставить мене за третім десятком і в кращій одежі. Ти мене не впізнаєш. А муха витиметься над моєю головою, то ти мене і бери. Баба Яга тебе відмовлятиме, але ти її не слухай!
Баба Яга двічі виводила по десятку, але він нікого не вибрав.
— Нема тут,— каже,— тої, яка мені потрібна!
Тоді вона вивела третій десяток. Муха стала витися над головою падчірки. Він узяв її, вивів за руку з гурту, каже:-
— Оце моя, іншої не хочу!
Як згуляв він весілля, присилає якийсь цар листа, що хоче воювати з ним. Він як отримав папір від того царя, бере свою армію і їде воювати з тим царем на кордон. А дружина його вже мала народити синів. То він каже батькові:
— Батечку рідний! Як народить моя дружина дитя, чи живе, чи мертве, чи хворе, чи здорове, то пришліть вістового гінця на кордон, щоб я знав.
Пішла вона в стайню народж...