Одного разу вовк сильно зголоднів. Виліз він з свого лігва на горі і спустився по лісовому схилу вниз, в долину. Довго нишпорив він по полях і дорогах. Вже зовсім було зневірився знайти здобич, втомився і хотів прилягти відпочити, як раптом відмітив двох жирних баранів, які мирно паслися на великій поляні. Вовк додав ходу і через декілька хвилин опинився поряд з ними.

- Смачного! Радий вас бачити, дорогі барани, - сказав вовк.

- Ласкаво просимо, гірський вовче, - відповіли барани.- Що привело тебе в наші краї?

- Та ось яка справа, дорогі барани: цього дня у мене за весь день макової росинки в роті не було. Тому маю намір я негайно з'їсти вас обох.

- Ну, що ж! - відгукнувся один з баранів, той, що постарше.- Давай зробимо так: перш ніж нас є, розсуди ти наша суперечка. Бачиш луг? Нам потрібний землемір, який розділив би його навпіл. А то ми як прийдемо сюди, так і починаємо сваритися. Кожен думає, що інший у нього найсвіжішу і смачнішу траву відбирає. Поки сперечаємося та сваримося, апетит пропадає. Ось ми і просимо тебе: розділи цей луг навпіл, поклади край нашій суперечці.

Вовк замислювався.

- Як же я його розділю? - озирається він по сторонах.- Луг-то он якою великий! Хіба дізнаєшся, де у нього середина?

- Це, право, дурниці, - відповів баран. - Я піду в один кінець лугу, а мій приятель в іншій. Встанемо ми якраз один проти одного. Ти даєш нам знак, ми зі всіх ніг пострибаємо до тебе. Де зустрінемося, там і середина.

- Це ти добре придумав, - похвалив вовк барана.

Пішли барани - один направо, інший наліво, дійшли до кінця лугу і зупинилися. Вовк дав їм знак, барани зірвалися з місць і у всю прудкість помчали прямо на вовка. Той і озирнутися не встиг, як вони збили його з ніг. Повалився вовк на землю і довго так пролежав, а коли опам'ятався, баранів і слід простиг.

Вовк стогнав, поохав і, ледве тримаючись на ногах, потягнувся додому. Плентається по дорозі і засуджує:

- Ні дід, ні батько мій ніколи не за свою справу не бралися. Чому навчені були, то і робили. Адже як добре жили! По горах і лісах нишпорили, кіз та баранів ловили. Навіщо ж я, недолугий, не за свою справу узявся, надумався землеміром стати?!...