Жил на світі хлопець. Звали його Джек, і жив він із старою матір'ю на пустирі. Стара прявла пряжу для людей, але особливого прибутку з того не було. А Джек був ледар, яких мало. Нічого-то він не робив, тільки грівся на сонечку - в літню спеку, а взимку відсиджувався в кутку біля вогнища.

Тому все і прозвали його Джек-ледар. Мати ніяк не могла примусити Джека хоч трішки допомагати їй, і одного разу, в понеділок, сказала йому:

- Не будеш сам заробляти собі на прожиток, вижену тебе з дому - живи як знаєш!

Ці слова пройняли Джека. На ранок, у вівторок, пішов він і найнявся за пенні в день до фермера, що жив по сусідству. Пропрацював день, отримав пенні і пішов додому, але коли переходив через струмок, втратив монету. Адже він жодного разу в житті грошей в руках не тримав.

- От ти бовдур! - сказала йому матір. - Та ти б монету в кишеню поклав!

- Іншим разом я так і зроблю, - відповів Джек. В середу Джек знову пішов і найнявся до пастуха. Пропрацював день, і за це пастух дав йому глек молока. Засунув Джек глек в глибоку кишеню своєї куртки, але не пройшов і половини дорогі, як молоко все розплескалось.

- Ох, господи! - зітхнула мати. - Що б тобі глек на голові нести.

- Іншим разом я так і зроблю, - відповів Джек. І ось в четвер Джек знову найнявся до фермера - за шматок вершкового сиру в день. Увечері Джек поклав сир собі на голову і відправився додому. Але до будинку він знову нічого не доніс: м'який сир весь розповзся і прилип до його волосся.

- Ну і дурень! - сказала мати.- Треба було обережненько нести його в руках.

- Іншим разом я так і зроблю, - відповів Джек.

В п'ятницю Джек найнявся до булочника, і той дав йому за роботу великого кота. Джек узяв кота і обережненько поніс його в руках, але кіт всі руки йому подряпав, так що довелося його випустити. І Джек знову повернувся додому ні з чим.

- Що ти за йолоп! - сказала мати. - Треба було котові мотузок навколо шиї зав'язати та на повідці його вести!

- Іншим разом я так і зроблю, - відповів Джек. І ось в суботу Джек найнявся до м'ясника, і той щедро нагородив його - цілу баранячу ногу відвалив. Обв'язав Джек баранячу ногу мотузком і поволочив її за собою по болоті!

Цього разу Джекова мати геть втратила терпіння. Адже на недільний обід у неї, окрім капусти, нічого не було.

- От ти довбено! - сказала вона Джеку. - Треба було її на плечах нести!

- Іншим разом я так і зроблю, - відповів Джек. В понеділок Джек-ледар знову вийшов з будинку і найнявся до торговця тваринами. Той дав йому за роботу осла. Трудненько було звалити осла на плечі, але Джек натужився і звалив.

І ось побрів він з своєю нагородою до будинку, - плентався, ледве ноги пересував. Незабаром довелося йому йти мимо удома одного багача. У багача цього була єдина дочка, гарненька, але глуха і німа, та до того ж несмеяна - жодного разу в житті не розсміялася. А лікарі сказали її батьку, що вона доти не заговорить, поки її хто-небудь не розсмішить. І ось в той самий час, коли Джек з ослом на плечах проходив мимо, дівчина виглянула у віконце. Бачить, тягнеться паруб'яга з ослом на плечах, і покотилася із сміху. А як розсміялася - відразу заговорила і стала чути.

Багач до того зрадів, що на радощах видав дочку за Джека. Ось Джек-ледар і розбагатів. Поселився з дружиною у великому будинку і узяв до себе матір. І жила з ними стара до кінця днів своїх, не знаючи ні нужди ні горя....