Давним-давно біля підніжжя обмерзлих горбів в густій тіні дерев відбулася битва між королем Ейлпа і друїдами. І коли битва закінчилася, король Ейлпа разом з своїми воїнами лежав мертвий на землі, а друїди ходили по його палацу і виспівували свої дикі переможні пісні.
І раптом вони відмітили обох дітей короля Ейлпа: хлопчик і дівчинка сиділи скорчившись, біля величезних дверей. Їх підняли і з торжествуючими криками потягнули до предводителів.
- Дівчинку ми візьмемо собі, – вирішили друїди. – І хай всі знають, що відтепер вона належить нам.
Тоді одна з їх жінок доторкнулася до полонянок;е. І ось біла шкіра дівчинки стала зеленою, як трава.
Але друїди ще не вирішили, що їм робити з сином короля Ейлпа. І він раптом вирвався з їх рук і побіг з швидкістю оленя. Хлопчик біг, поки не піднявся на вершину гори Бек-глойн, що означає “Скляна гора”. На її крижаній вершине він і заснув в ту ніч. Але поки він спав, один друїд знайшов його і зачарував – обернув в прудкого пса, а потім відвів назад у палац;. Проте він не позбавив короля дару мови.
Друїди, збираючись покинути палац; короля Ейлпа, залишили в нім королевну, щоб вона дивилася за своїм братом. До того ж вона відмовлялася покорятися їх жінкам, і ті були раді звільнитися від неї.
- Зелена дівчинка і пес-принц житимуть разом в будинку свого батька - прорік предводитель друїдів. – Ми їх зачарували, і наші могутні чари не розсіються, поки не відбудуться дві події. Якщо яка-небудь жінка подобрій волі погодиться залишитися тут на все життя і не покидати хорта-пса, король знову прийме свій колишній вигляд. А якщо королеву поцілує принц;, шкіра її знову стане такою ж білою, якою була раніша.
Королева стояла біля входу в палац;, обвивши зеленою рукою шию прудкого пса, а предводитель друїдів широким жестом показав на двір, що вистилався кістками полеглих у великій битві. І перед тим, як назавжди піти звідси, він вимовив ще одне пророцтво:
- Кістки батька вашого і воїнів його залишаться тут, і висушить їх сонцьце, і дощі відмиють їх дочиста, і будуть вони лежати, непохоронені, поки діти дітей ваших не зрадять їх землі.
Багато років брат і сестра жили одні в отчому будинку. І поки навколо нього все пишніше і пишніше розросталася папороть, підліткові роки королівських дітей минули. Зеленошкіра королева, висока і струнка бродила по спорожнілих спокоях, і зелене волосся розсипалося у неї по плечам. За нею по п'ятах ходив сухорлявий хорт пес з людськими очима.
Він володів даром мови, і в душі у нього жили мрії, властиві юним людям.
І ось коли брат і сестра стали вже дорослими, сусід їх покійного батькая король Ербі, виступив в дальній похід з трьома сотнями воїнів. Але не встигли вони заглибитися в гори, як з неба спустився густий білий туман, і король збився із стежки. Він зі свитою розгублено пробирався вперед навпомацки, марно прагнучи відшукати стежку і не втратити із виду своїх супутників.

- Тримаєтеся ближче до мене! – крикнув він.
З непроглядної тьми йому відгукнулося тільки сто чоловік.
Король все брів і брів вперед і ось розрізнив праворуч від себе слабкий поблиск тихого гірського озера і крикнув знову:
- Тримаєтеся ближче до мене!
Цього разу відгукнулися тільки двадця його воїнів.
Він вихопив з піхов палаш, немов бажаючи розітнути їм туман, і знову пішов вперед. А коли розрізнив зліва від себе трохи видні контури могутньої ялини крикнув утретє:
- Тримаєтеся ближче до мене!
Але тепер відгукнулося лише троє воїнів.
Нарешті; він забрів по коліно в густу гущавину папороті і востаннє покликав сво...